Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Крізь призму історії і до сьогодні: Локачі та Локачинський район

Містечко Локачі (тепер – районний центр Волинської області) відоме з ХVІ ст. Розташоване за 56 км на захід від обласного центру та 26 км від найближчої залізничної станції Іваничі.

Кількість осіб, які проживають у Локачинському районі 22 237 осіб (на 2017 рік), у Локачах – 3 867 (на 2017 рік)

29 лютого 2000 р. сесія селищної ради прийняла новий герб Локач.

Герб Локач



 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

25 квітня 2000 р. Локачинська селищна рада затвердила і прапор Локач: у центрі верхнього від древка поля – білий лапчастий хрест (символ Волинського краю).


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перша згадка

Перша згадка про Локачі – грамота князів Четверинських від 12 травня 1542 року. У ній завірили продаж містечка Сангушкові. Далі Локачі перейшли до князів Чарторийських, потім – до О.Пронського.

Селяни працювали на Пронського по 2-3 дні на тиждень (панщина) з волоки (21,3 га). Окрім цього, відробляли й інші побори й повинності.

У серпні 1594 року Пронський передав свій маєток в оренду на три роки (за 12 тисяч польських злотих). Орендарі продовжили та посилили експлуатацію населення містечка і району. Оскільки в оренду перейшли і Уйма-Локацька, і Крухиничі, і Цевеличі, і Холопичі, і Павловичі. Також орендарі отримали право судити селян і карати їх смертю.

Ким були та чим займалися локачани

Друга половина XVI століття асоціюється із розвинутим сільським господарством. Локачани у пеееважній більшості ним і займалися. Хоча майновий стан населення ми вважаємо неоднорідним. Кожна сім’я сплачувала грошову ренту феодалові. Якщо ж говорити про їх власність, то 20 чоловік мали ланові наділи, 71 – півланові, 61 – без земельних наділів, проте користувалися городами.

Варто зазначити, що локачани займалися не тільки сільським господарством, оскільки у містечку було 17 ремісників, як шевців, кравців, так і різників та пекарів. Було і 4 перекупники.

173 двори було у містечку у 1583 році. Кількість ланових господарств зменшилася до 18, ремісників – до 12. Півланові узагалі зникають. Натомість з’являлася торгова знать, що означало відхід від сільського господарства.

187 будинків налічували у Локачах на 1629 рік.. А поміж ремісників з’явилися винокури та пивовари.

Про освіту

Населення було «темним», неписьменним. У 1803 році відкрили парафіяльне училище, але через фінансову неспроможність ліквідували. З 1817 року в училищі розпочали навчання. Хоча вчили польською аж до 1824 року. Після – російською. Під час польського повстання школу закрили, а відновили роботу у 1835 році.

Середня школа з українською мовою викладання з’явилася після Другої світової війни. Водночас організували і школу для дорослих, щоб ліквідувати неписьменність. Відкрили також районний Будинок культури та бібліотеку.

На 1960-ті рр тут працювали середня і початкова школи. Щодо учнівсько-педадагічного складу, то це: 42 педагоги (32 з вищою освітою) та 640 учнів. Вищу освіту здобули понад 60 випускників Локачинської середньої школи.

Про промисловість

Реформа 1861 року зумовила появу перших капіталістичних підприємств у Локачах:

  • 2 суконні фабрики (на 1868 рік), які виробляли продукцію, річна вартість якої досягла 450 крб.
  • Цегельний завод (там працювала містечкова біднота)

Вагома частина продукції суконних фарбрик реалізовувалася у 36 крамничках містечка. Розвинутими можемо вважати столярне виробництво, ковальську справу та ткацтво. Цими видами діяльності займалися у кожному господарстві. Продукцію кустарної промисловості збували на місцевих ярмарках.

Дані 1908 року підтверджують, що у Локачах кожного 15 числа проводили одноденні ярмарки. Хоча влаштовувати і кількаденні ярмарки. Кількість населення напередодні Першої світової війни сягала 2490 осіб.

Освіта та культура були на низькому рівні. Культурно-освітніх закладів на той період не було, а у церковнопарафіяльній школі діти селян і робітників не могли вчитися у зв’язку із матеріальними проблемами . У дітей не було коштів на одяг та взуття, натомість діти із заможних родин там навчалися.

Локачі радянські

Перша світова війна зумовила мобілізацію чоловіків на фронт. Серед селян більшовики здобували підтримку.

Австро-німецькі війська окупували містечко у 1916 році. Ризький договір 1921 року визначив, що Локачі повинні відійти Польщі. Містечко перебувало у її складі до 1939 року. Факти про містечко під владою Польщі:

  • Містечко Горохівського повіту;
  • Розташоване на території Свинюхської гміни;
  • 255 житлових будинків;
  • Населення – 1794 особи.

У 1924 році в Локачах утворили райком КПЗУ (підпільний). У його склад увійшли 8 комуністичних осередків, які створили у навколишніх селах. Кількість членів – 32. Цього ж року у Крухиничах провели конференцію Компартії Горохівського повіту. 40 делегатів взяли у ній участь. Як наслідок, активізувалася революційна робота у Локачах: розповсюджували комуністичну літературу (листівки і брошури, які потрапляли на Волинь нелегально).

Червона армія увійшла у містечко у 1939 році. Революційний комітет захопив владу. Він націоналізував торговельні та промислові підприємства та запровадив 8-годинний робочий день.

Локачі отримали статус районного центру у січні 1940 року. Цього ж року почали з’являтися колгоспи.

Артіль «Червона Зірка» – в Уймі-Локацькій та колгосп «Перше травня» – у Крухиничах.

При Будинку культури є районна бібліотека для дорослих, її книжковий фонд 19,5 тис. томів, а дитячої — більше 10 тис. книжок. Послугами бібліотек користуються 2160 дорослих читачів та 770 юних.

У грудні 1962 року Локачинський район ліквідували, територію передали до складу Володимир-Волинського і Горохівського районів. З січня 1965 року район відновили.

На сьогодні

На сьогодні Локачі – це селище міського типу, типовий районний центр Волинської області.

 Видатні локачанки

  • Письменниця, публіцистка та критикиня Маргарита Малиновська (Уйма)
  • Поетка, журналістка Валентина Штинько
  • Музично-громадська діячка Ольга Коменда
  • Головна редакторка всеукраїнської газети «День» Лариса Івшина

Видатні жителі району

  • Меценатка та одна із фундаторів Києво-Могилянської академії Галина Гулевичівна (Затурці)
  • Політичний діяч та публіцист В’ячеслав Липинський (Затурці)
  • Історик Євген Франчук (Юнівка)

 

Список використаних джерел

  • Літ.: Волынь туристская: Путеводитель. Л., 1984; Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: Краєзн. слов. – від найдавніших часів до 1914 р. Вінніпег, 1986. Т. 2; Локачі. Маленьке містечко у великій історії України: Краєзн. нарис. Лц., 2006.
  • Хамежук І. Герб і прапор селища Локачі. – С.7.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 745 с.
  • Чисельність наявного населення України на 1 січня 2017 року. Державна служба статистики України. Київ, 2017.

 

14 грудня
Вчора
12.12.2017
11.12.2017
10.12.2017
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин