«Пам’ятаю, викликали на операцію ввечері, а вийшла я з неї зранку», – дорогиничанка про роботу на війні
Дорогиничанка, яка більше року рятувала людські життя у зоні бойових дій, отримала відзнаку Президента України. Хто вона, як і чому туди потрапила, що робила, про її життя та цінності – читайте далі.
Її звати Наталія Галапац. Вона – операційна медична сестра травматологічного відділення Луцького гарнізонного військового госпіталю.
«Родом я із села Дорогиничі. Навчалась в Луцькому базовому медичному коледжі, цього року здобула ступінь бакалавра, спеціальність «медична сестра», закінчила з відзнакою»
На сьогодні вона – мешканка обласного центру.
Два роки тому дівчина отримала наказ прибути у 66 воєнно-мобільний госпіталь.
«Наказ прийшов 28 жовтня 2016 року»
Вона поїхала на війну, щоб виконувати обов’язки операційної медичної сестри. Доводилось чергувати як в операційній, так і в перев’язочній, і ще в ендоскопічному кабінеті.
«Працювали важко, але воно того варто, тому що можеш бачити ту ситуацію вживу. Особливо приємно, коли твоя робота необхідна і може врятувати комусь життя»
Роботи було багато, працювати доводилось усім. Поступало стільки людей, що їх не встигали записувати: привозили сім-вісім поранених одночасно.
«Запам’яталось багато чого, але найбільше – бої під Авдіївкою. Ніколи цього не забуду»
Роботу у зоні бойових дій дівчина вважає іншою, аніж ту, що була у неї в Луцьку. Це пов’язує із тим, що ситуація інша. Там потрібно постійно бути на телефоні, вважалось звичним, що тебе могли викликати на операцію у будь-яку секунду.
«Пам’ятаю, викликали на операцію о 20:00 вечора, а вийшла я з неї о 6:20 ранку»
Робота операційної медичної сестри складна, бо пов’язана з тим, що ти несеш відповідальність за життя іншої людини. Люди, які обирають цей шлях, мають бути готові до самопожертви, бо роботи багато, а часу – ні.
«У цій професії важливі людяність, повага і справедливість, бажання допомагати іншим та відданість своїй справі»
Наталія ні разу не шкодувала про зроблений вибір. Вона з тих, хто обожнює свою роботу, всупереч усім складнощам.
Дівчина каже, що час, проведений у зоні бойових дій, змінив її світогляд, ставлення до життя.
«До поїздки звертала увагу на такі маленькі проблеми, багато чого не цінувала. Зрозуміла, що буденні проблеми ніщо, якщо порівняти з тим, коли на операційному столі лежить твій ровесник, повністю посічений осколками»
Вона доклала чимало зусиль, аби рятувати людські життя у зоні бойових дій. Пройшов уже рік. І ось тепер, 21 лютого, вона отримала відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції».
«Було дуже приємно отримати цю відзнаку. Служу Українському Народу!»
Робота – це важлива і невід’ємна частина життя дівчини. Водночас Наталія зізнається, що для неї є дещо важливіше, і це – сім’я.
«Скільки вони мене чекали, хвилювались, не спали ночами. Люблю їх безмежно»
Ірина ГОЮК
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі