Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Юрій Піонтковський
Юрій Піонтковський

Малярійні комарі, одноманітна їжа і режим повної бойової готовності – локачанин розповів про миротворчу місію в Африці

11:00 15.06.2018
635

54-річний Юрій Піонтковський в минулому – штатний військовий. З 2000-го року перебуває на заслуженому відпочинку. Коли ж розпочались військові дії на Донбасі, пішов до війська добровольцем.

Власне, у військовій частині Нового Калинова і почув про відбір солдатів на службу у 18-й окремий вертолітний загін ЗСУ, який виконує завдання в Демократичній Республіці Конго. Маючи за плечима відповідну військову спеціальність, вирішив подати й свою кандидатуру. І вже через півтора місяця, пройшовши бойове злагодження разом, із ще 250-ма співвітчизниками (в тому числі чотирма волинянами) направився з миротворчою місією до далекої Африки.

«Таке рішення мені далося нелегко, адже в цій країні точиться жорстока громадянська війна. Рідні відмовляли, казали не варто так випробовувати долю, тим паче в такому віці. Я ж був налаштований оптимістично, бо хотів бути чимось корисним та і зарплатню гідну обіцяли.»

Тоді Юрій Олексійович ще не знав, які небезпеки чекають попереду. Випробуванням для українських миротворців сьомої ротації виявилась вже сама мандрівка до пункту призначення – міста Гома, яка передбачала тривалий авіапереліт з аеропорту Скнилів в Руанду, а звідти шість годин маршрутками гористою місцевістю - в Конго. Перше враження від гарячої країни у локачанина було двояке. Екзотична природа, незвичне географічне розташування: 1600 метрів над рівнем моря, поряд діючий вулкан – усе це зачаровувало і водночас насторожувало.

- В Гомі ми жили, наче на пороховій бочці. Бо мало того, що у будь- який момент на загін могли напасти озброєні ополченці, то ще мусили оберігатися від укусів комах – переносників малярії. Таких випадків у базовому таборі, до речі, трапилось кілька десятків. Якби не професіоналізм наших та індійських медиків, що дислокувались поруч, то без жертв, напевно, не обійшлося. Продуктами українських військових там забезпечували, але це були здебільшого рис і кури. Тож, щоб хоч якось урізноманітнити харчовий раціон, наші навіть вирощували на грядках в заокеанській країні овочі та зелень, готували смачні салати і варили супи. Як не дивно, з питною водою теж проблем не було: її фільтрували і доставляли бочками, - констатує співрозмовник.

Розповів Юрій Олексійович трохи і про свої безпосередні обов’язки як миротворця. Мовляв, в Африку їх направили допомагати мирному населенню, зокрема евакуйовувати місцевих людей, доправляти поранених в госпіталі, здійснювати повітряну розвідку небезпечних районів тощо.

- Для таких операцій в нашому арсеналі були ООНівські вантажні автомобілі та гелікоптери (чотири бойові – Мі-24 та чотири військово-транспортні Мі-8), - говорить далі співрозмовник, демонструючи численні фото в ноутбуці.

- Підтримувати цю техніку в справному стані було одним з першочергових завдань наших солдат. Я там був старшим механіком.

Загалом, аж 13 місяців і 10 днів Юрій Піонтковський перебував на далекому континенті. За цей час добряче підірвав собі здоров’я. Нині має проблеми з підшлунковою залозою та ногою, яка чомусь сильно спухла. Та боєць зовсім не жаліється, натомість гордо демонструє свою військову форму і отримані за добру службу відзнаки: медаль Миру та пам’ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець». Найближчим часом чоловік планує пройти курс лікування, а далі знову візьметься за ремонт оселі, який розпочав уже давно. Їхати в Африку більше не збирається, тож про цю країну тепер йому нагадуватимуть хіба привезені сувеніри – статуетки з пальмового дерева і парочка мачете.

Павло КОСТЮЧКО

Коментарі
23 липня
Сьогодні
Вчора
21.07.2018
20.07.2018
19.07.2018
18.07.2018
17.07.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин