В гостях у творчого подружжя – Валентини Штинько та Ореста Хмельовського. Блог

03 Липня 2018, 11:00
Валентина Штинько 4335
Валентина Штинько

Одного дня до редакції завітала Валентина Сергіївна Штинько, яка за розмовою поділилась новинкою про одну із своїх улюбленок – жоржину низькорослу. А здивувала вона нашу співрозмовницю тим, що надумала розквітнути ще на початку червня, а не в липні, як зазвичай. Вже за декілька хвилин, будучи запрошеною, я прямувала в гості до цієї квітки-дивачки.

Щойно ступила на подвір’я затишного обійстя Валентини Штинько та Ореста Хмельовського, як квіткове розмаїття зустріло мене своїми неповторними ароматами. Пройшовши далі – до квітничка, що біля самого будинку розташувався, почала пильно вдивлятись, шукаючи жоржину. Але виявилось, що заховалась вона ще далі – аж там, де город.

3

«Ого! Як багато квітів! Скільки ж то сил треба докласти, щоб мати таку красу!» – спало на думку. Охопивши швидко поглядом чималенький клапоть цього городу, зрозуміла, що більшу частину його площі відвоювало для себе квіткове царство. «А ось ти де, загадкова квітко!» – вихопилась якоїсь миті, коли застала жоржину вже в обіймах Валентини Сергіївни.

Рожевощока красуня глипнула на мене милими оченятами і всім своїм виглядом ніби заявила: «Що, не чекали моєї появи?» Сумувати нашій квітці не доводиться тут, бо, окрім сестриць-жоржин, неподалік рясніли незабудки, лілії, іриси, молочай декоративний, бегонія садова, троянди, турецька гвоздика, древнє дерево Гінкго-Білоба. Онде, в самому куточку квітника, знайшов собі прихисток і дикий мак. Пані Валентина каже, що не йме віри, як він тут опинився. Але цікавим є те, що поселився нежданний гість саме біля декоративного маку. Тож схвально віднеслась до такого сусідства й, за її словами, вирішила не виполювати – хай пломеніє.

Неподалік енотера всміхається кольором сонечка. Не натішиться нею пані Валентина, розповідаючи, як «розпускається квітка практично перед самим заходом сонця і відбувається це дійство буквально за лічені хвилини». Вперше в своєму житті, завдяки Валентині Сергіївні, я дізналась, якою на смак є ягідка жимолості їстівної, який вигляд мають пижмо декоративне, айва… Тут стільки всяких-різних сортів незвичайної краси, що цей перелік можна продовжувати і продовжувати.

Про кожну зі своїх рослин-вихованок пані Валентина знає все, розповідає захоплююче, з неприхованою радістю. У віночок своїх розповідей майстерно вплітає історії з життя своєї родини, пам’ятає, де придбала ту чи іншу квіточку, або ким вона подарована, яка з них любить рости на осонні, а яка тільки в тіні розкошує, як необхідно доглядати за кожною з них… Побачивши дивні споруди в саду, зацікавлено допитуюсь і про них. «Це вже треба питати в Ореста Михайловича. Доступно розповісти про свої творіння може лише він», - каже Валентина Сергіївна.

А я тим часом вже розглядала поблизу невеличку водоймочку, де стоїть лепеха по коліна у воді, а навпроти кущик молінії поселився. « Тут і рибка водиться», - хвалиться пані Валентина. Одним словом – краса і загадкова атмосфера. Дуже радію з того, що зовсім трішки, але таки пощастило поспілкуватись і з Орестом Михайловичем. А Валентина Сергіївна ще й картину показала, над написанням якої працює її чоловік.

Смакуючи свіжозбираною полуницею, зловила себе на думці, що відчуття комфорту від спілкування з цим творчим подружжям підібрало ключик до мого серця і поселилось в ньому назавжди. Поверталась на роботу я вже із жовтоблакитним букетом, який зібрала для мене Валентина Сергіївна. Складався він із сонячного кольору васильків та голубоокого дельфініуму.

Людмила МЕЛЬНИЧУК

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024