Молодий офіцер із Холопич розповів про свою строкову службу
-
-
>
-
>
-
>
4667
25-річного Олександра Шевчука із села Холопичі Локачинського району призвали у Збройні Сили України вже після закінчення університету.
За фахом він педагог-історик, проте після навчання був змушений перебиватися тимчасовими заробітками в Польщі, а останнім часом працював робітником на Торчинському заводі.
Повістка з військкомату для хлопця не стала несподіванкою, адже раніше закінчив курси при Рівненському національному університеті водного господарства та природокористування військову кафедру і отримав звання молодший лейтенант. Єдиного сина у його намірі виконати свій чоловічий обов’язок підтримали батьки, знаючи, що в зону бойових дій строковиків не відправляють.
Позаду в Олександра вже два місяці курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації. Їх чоловік проходив у Старичах від Національної академії сухопутних військ. Нині ж служить у військовій частині міста Ковеля на посаді командира взводу охорони. Постійно вдосконалює бійцівські навики, отримані ще в «учебці», зокрема бере участь у стрільбах і різних навчаннях, освоює вітчизняну бронетехніку.
До слова, молодий офіцер і сам тепер проводить для новобранців заняття з різних видів військової підготовки – тактичної, вогневої, медичної тощо. Каже, що в армії спеціальність вчителя таки стала в пригоді. Про своє нове поприще наш краянин відгукується лише з хорошої сторони, розповідає про численні переваги строкової служби офіцерів запасу. Такі військові, мовляв, тепер отримують достойну заробітну плату і мають належне речове забезпечення. А тим, хто на час призову був працевлаштований – от як Олександр, роботодавці ще й зарплату в повному обсязі виплачують (ці кошти, незалежно від форми власності, їм компенсує Міністерство оборони), до закінчення служби зберігається й основне місце роботи.
У казармах, як відомо, офіцери не проживають. Шевчук винаймає в Ковелі квартиру, яку йому оплачує держава. Має повноцінні вихідні та щорічну 30-денну відпустку, отримує й щорічну одноразову матеріальну допомогу і кошти на оздоровлення в межах місячного грошового забезпечення. Тож військову службу він сприймає радше як звичайну роботу і тішиться, що може щовихідних їздити до батьків у Холопичі.
Чи підписуватиме в подальшому контракт із ЗСУ, Саша поки не знає, проте такий варіант не виключає. Призовників, незалежно від віку і статусу, закликає не боятися виконувати свій обов’язок перед державою, адже служба загартовує чоловіка і робить морально та фізично витривалішим.
Павло КОСТЮЧКО
Фото автора
