Історія «особливої» мами з Локачинщини, яку перевтілили
-
-
>
-
>
-
>
2660
Для волинянок, які виховують дітей з інвалідністю, влаштували благодійний проект «Я особлива». Зі 120 охочих випадковим способом обрали 12 учасниць, з якими працювали візажисти та перукарі, які зробили з мам справжніх моделей та фотографи зафіксували це все на камеру.
Цю ідею виношувала волонтерка Людмила Омокох давно і цьогоріч нарешті втілила в життя. Благодійний проект створили з метою підтримки сімей, які виховують діток з інвалідністю. Реалізувавши такий проект, організатори хочуть спонукати суспільство бути більш відкритим і толерантним до чужих проблем.
«Хочу подякувати усім, адже більше ста людей підключилися до цього проекту. Я дуже вдячна цим людям. Цей проект створили для мам, які виховують діток з інвалідністю, які віддали своє життя, кар’єру і дуже багато часу заради своїх дітей. Якби було більше часу, то хотілося б організувати фотосесію для кожної мами на Волині. Дуже велика вдячність й тим людям, які втілили проект у життя, тому що ідея – це одне, а от зібрати команду – інше. Такі проекти створюємо для того, щоб об’єднувати світ, об’єднувати людей, тому що ніхто не знає, що нас чекає завтра», – зазначила ідейна натхненниця проекту Людмила Омокох.
Фотографували мам-красунь такі майстри: Юрій Бочко, Дарина Зінькевич, Андрій Тарасюк, Юлія Серховець, Тетяна Кірчук та Андрій Луцький. Дівчата позували в трьох образах: вечірньому платті, українському образі й в нижній білизні.
Під час процесу перетворення мамочок у моделей, намагалися дати ним емоції, аби нагородити їх за ці зусилля, які вони прикладають щодня задля своїх діточок.
Наталія Ващук, село Кисилин, Локачинський район:
«Надійка була дуже бажаною дитиною. У п’ять місяців діагноз – синдром Дауна був як грім серед ясного неба. Батько, не прийнявши таку новину, відмовився від дитини. Ми залишилися одні з бідою. Але я не втрачала ні віри, ні надії. Вона росла, а я майже не помічала, що моя дитина «особлива». Безліч лікарень, консультацій лікарів, невтішні прогнози – не зламали в мені любов до «особливої». Я зрозуміла – її просто потрібно любити всім серцем і мати надію в серці. Саме тому її ім’я – Надія. Завдяки старанням та вірі у свою кровинку Надія ходить у звичайну школу, живе повноцінним життям. Надія рятує...».
До слова, виставку фотосвітлин «особливих» мамочок можна подивитися в «Адреналіні».
Читайте усі історії «особливих» мам з Волині.
Анна МАНЮХІНА
