Німецький біолог розповів про потенціал українських боліт

Найбільше уваги в своїх дослідженнях він присвятив болотам та торфовищам. Нині його типологію боліт використовують як стандарт класифікації. Саме завдяки роботі та підтримці Міхаеля Зуккова з’явилися десятки національних парків, резерватів (територія, де головним об’єктом охорони є один із компонентів природного комплексу. – Ред.) та інших природоохоронних об’єктів у Грузії, Азербайджані, Монголії, Киргизстані, Казахстані, Білорусі та Росії.

«Я народився в сім’ї фермера зі Східної Німеччини та став останнім у поколінні, хто розбирався в господарстві. Будучи хлопчиком, я пас отари овець, був безперервно оточений місцевою природою, спостерігав за птахами. В мене був час для спостереження. Саме любов і повага до природи визначили моє майбутнє, стали моїм підґрунтям і супроводжують мене в усьому, за що я беруся», – сказав професор Зукков у своїй промові під час вручення Right Livelihood Award.

ПЕРЕВАГИ РЕЗЕРВАТІВ

Після того, як біолог отримав премію «За правильний спосіб життя», він вирішив заснувати некомерційну організацію, яка сприятиме створенню та розвитку біосферних резерватів. Відтоді завдяки підтримці Фонду Зуккова з’явилися десятки нових резерватів у всьому світі. Один із проєктів адаптації резерватів до зміни клімату сьогодні реалізовують в Україні.

«Під час моєї подорожі в Україну я побачив ліси, які вмирають... Особливо пошкоджені окраїни лісів. Існує сильна ерозія ґрунту, особливо після рясних дощів на полях із літніми культурами (кукурудза, соняшник), які не покриваються взимку», – каже Зукков «Дню».

На думку професора, біосферні резервати ЮНЕСКО є найкращими модельними зонами для адаптації до зміни клімату. А все тому, що вони представляють різні географічні регіони, соціально-економічні умови, а також проблеми природокористування. Вони є польовими лабораторіями з екосистемного стійкого розвитку.

«Із 1990-го року я працював у державному комітеті біосферних резерватів і, як на мене, Німеччина є хорошим прикладом їх розвитку. Одна з моїх найбільших мрій чи, краще сказати, ідей – це розвиток та підтримка біосферних резерватів на національному та міжнародному рівні. Я також займаюся збереженням та захистом торфовищ і сприяю розвитку концепції охорони природи за допомогою наукового вивчення та співпраці з громадськістю», – каже Міхаель Зукков.

Важливо, що одним із ключових завдань резерватів є не лише збереження довкілля, а й гармонійна взаємодія природи та людей, які живуть поряд. Власне, це й відрізняє резерват від, скажімо, заповідника, де людська діяльність заборонена.

АДАПТАЦІЯ ПРИРОДИ

Торік в Україні Фонд Зуккова розпочав трирічний проєкт «Екосистемна адаптація до зміни клімату та стійкий регіональний розвиток через розширення можливостей українських біосферних резерватів». У ньому беруть участь Деснянський біосферний резерват (Сумська область), а також Розточчя (Львівська область) та Західне Полісся (Волинська область).

«Території дуже різні, але тим і цікаві. Я не вперше в Україні, вже трохи бачив місцевих ландшафтів, тому можу порівняти. І тут відразу хочу сказати, що в сфері адаптації у вас є багато перспектив. До прикладу, я вже мав зустріч із вашим народним депутатом, і ми дві години говорили про те, як розвивати органічне землеробство в Україні та чому це важливо. Резервати можуть бути ідеальним місцем для цього», – розмірковує еколог.

Проєкт триватиме до 2021 року та передбачає збір та аналіз інформації про екосистеми та їхню вразливість до змін клімату, обмін досвідом із іноземними колегами, екскурсію в біосферний резерват Німеччини, розробку стратегій для кожного з учасників програми, а також конкурс ідей для втілення найкращих пілотних проєктів із екосистемної адаптації.

«У роботі з біосферними резерватами дуже важливо об’єднувати людей та зусилля для хорошого результату. Скажу чесно, великий обсяг нашої роботи — це діалоги з людьми, які живуть на цих територіях. Вони найкраще знають цю природу. Ми ж тут лише для того, щоб щось підказати, але не нав’язувати!», – наголошує професор Зукков.

Перші напрацювання проєкту презентували в травні-червні. Зокрема, на дводенному семінарі в біосферному резерваті «Розточчя» експерти обговорювали стан місцевих екосистем, кліматичні стреси та чинники, які їх зумовлюють. Використовувалися мапи, створені фахівцями з Університету сталого розвитку міста Еберсвальде (Німеччина) та Львівського національного університету імені Івана Франка. Серед зафіксованих у резерваті проблем – пониження рівня підземних і поверхневих вод, тривалі засухи, інтенсивні опади (місячна норма опадів за короткий період), часті ожеледі та ожеледиці взимку, сильні пориви вітру, які спричиняють буреломи, урагани і навіть смерчі.

Отож що більше матимемо лісів (особливо старих букових), то більше будемо захищені від природних катаклізмів. Аналіз мап температур земної поверхні на основі супутникових знімків свідчить, що температура повітря над поверхнею лісу влітку відрізняється від температури повітря над забудовою на 7 градусів! Найнижчі температури науковці зафіксували на водних об’єктах та лісах. Водойми повільно нагріваються та охолоджуються, по суті, самі є регуляторами навколишнього мікроклімату. Хвойні насадження в цьому сенсі «бідні», вони швидко прогріваються та охолоджуються. А от старовікові ліси показали низькі температури в літню спеку. Одна з причин – мертва деревина, яка в собі утримує вологу.

ПОРАДИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Серед варіантів екосистемної адаптації – перехід на органічне землеробство замість індустріального. Світові тренди свідчать, що така продукція матиме попит та коштуватиме дорожче. Справа лише за маркетингом та просуванням.

«Біосферні резервати є типовими регіонами для соціального та екологічного землекористування, тому акцент має бути на кліматично нейтральному землеробстві. Тоді сільське господарство за зміни клімату може бути більш прибутковим, ніж у інших місцях, і навіть сприяти пом’якшенню зміни клімату. Крім того, екологічні продукти та природний туризм мають великий потенціал і можуть допомогти людям заробляти на життя, не руйнуючи природу», – додає професор.

Одним із варіантів може стати також відродження боліт.

«Із погляду зміни клімату надзвичайно важливими є торфовища. У Росії, до прикладу, майже всі вони знищені за останніх 50 років. Це мало значний негативний вплив не лише на економіку країни та безпеку людини, а й на довкілля. Адже штучне осушення призводить до значних викидів парникових газів, виникнення пожеж та до практично повної втрати біорізноманіття», – пояснює професор Зукков.

До прикладу, відновлення болота на Розточчі сприятиме підвищенню родючості журавлини, яка ще 20 років тому активно плодоносила на цих територіях. Якщо її заготовляти в помірних кількостях, це стане не лише елементом адаптації, а й роботою та прибутком для місцевих людей.

Кілька років тому в заповіднику на Львівщині не могли зрозуміти, що відбувається з місцевою природою. Тут втричі зменшилася кількість жаб, зникли щуки та червоні карасі, висихали букові та дубові ліси, перестала достигати журавлина і не літали зграї тетеруків. Причиною цих змін стало осушене в 50-х роках місцеве болото. Заповідник повністю залежить від води, тож коли її стало менше, все почало змінюватися. Після довгих роздумів і розрахунків у заповіднику штучно підтопили територію осушеного болота. Навесні 2017 року ідею підтримали не лише науковці, а й місцеві бобри, які почали будувати додаткову греблю, таким чином посилюючи розливи води.

«Тому я завжди наголошую: ми повинні берегти болота й всіляко сприяти наповненню їх водою! В Україні в радянські часи частина боліт знищена. Сьогодні треба врятувати та берегти те, що є», – радить Міхаель Зукков.