Сир варить, марафони бігає, щей медом життя підсолоджує: локачанин розповів про свої захоплення

Локачанин Валерій Макарук, має багато захоплень, серед яких сироваріння, спорт та бджільництво.

Про це пише журналістка районної газети «Селянське життя» Людмила Мельничук Богута.

«Активний спосіб життя – це моє. Ще з дитинства ганяв у футбол, на велосипеді катався, любив бігати – в принципі, як і більшість хлопчаків з села Годовичі Турійського району, звідки родом. Добре запам’яталось, як у 6 класі на районних змаганнях подолав кілометрову дистанцію останнім. Мене це дуже зачепило, виникла така собі «спортивна злість». І вже через рік на районних змаганнях, де біг 3 кілометри, виборов перше місце. Отак відбулося моє знайомство зі спортом», – з іскоркою в очах розповідає Валерій при зустрічі.

З бігом Валерій не розлучається й дотепер. Мало того, за спиною у нього 5 асфальтових марафонів та 7 гірських ультрамарафонів, 2 з них – на чемпіонатах світу. Нещодавно українсько-польський трейл, що проходив у Карпатах, подарував спортсмену неймовірний результат: дистанцію 46 км з набором 2400 метрів подолав за 4 год. 54 хв., здобувши перше місце серед 190 учасників.

З усмішкою тепер згадує Валерій свій перший марафон, що проходив 7 років тому у Білій Церкві. Його тоді, як каже, «просто вигриз зубами». Бо ж 10-кілометрова дистанція на той час у хлопця була «найбільшою». А тут – одразу 42 кілометри! Тоді був остаточно впевненим, що ніяких марафонів у його житті більше не буде. А вже через 3 роки й забув про свою обіцянку, даючи волю мріям. Нині ж горить бажанням, аби невдовзі «вибігти з часу» 2 години 45 хвилин. Це дасть йому змогу брати участь у марафонах-мейджорах, яких у світі є всього 6.

Безустану, здається, може наш любитель спорту розповідати і про гори. Таке захоплення додає йому життєвої енергії, оптимізму та естетичної насолоди. Пригадує, як одного разу запропонував п’ятьом друзям подорож по Криму на велосипедах. Лише один з них – Сергій, підтримав. З ним і об’їхали весь пів острів – 900 км за 8 днів.

«Завжди любив пізнавати нове, подорожувати. Саме тому вступив на географічний факультет ВДУ імені Лесі Українки. Карпати й Крим обходив з «університетськими» друзями вздовж і впоперек. Часто ми практикували і альпіністські виходи. Уже піднімався на гори Ельбрус, Монблан, Казбек. Я просто закоханий в гори!» – каже природолюб, не приховуючи радості.

Валерій також обожнює велоспорт, футбол, плавання. Вже більше 10 років раз в тиждень обов’язково відвідує баню. Завдяки таким уподобанням і зі своєю другою половинкою познайомився. А зустрілись вперше на річці Стир. Виявилось, що локачанці також імпонує моржування. І не тільки. Бо ж здоровий спосіб життя також дуже поважає. От і марафонську дистанцію у Києві Валерій та Катерина три роки тому уже бігли обоє. Невдовзі – на тріатлоні (де 1 км треба було пливти, 20 км – подолати на велосипеді, 6 км – пробігти) випробовували свої сили.

А віднедавна Макаруки вирішили зайнятися сироварінням. За словами Валерія, у їхній сім’ї м’яса може не бути. А от молочні продукти – завжди на видному місці.

«Почалося все із моцарели. Її вирішив приготувати на день народження дружини. Купив закваску, в Інтернеті підглянув рецепт. Вдалась – просто шедевр! І відтоді пішло-поїхало», – оптимістично каже Валерій.

Сироварню, створену в домашніх умовах, Макаруки облаштували самостійно. А першим клієнтом став студентський товариш Сергій, з легкої руки якого, як вважає подружжя, і розпочався їх бізнес. Нині серед знайомих та друзів щоразу збільшується кількість прихильників натуральної, смачної і корисної продукції.

Валерій з дружиною є прибічниками м’яких розсільних сирів, в яких зберігається найбільше кальцію та поживних речовин. Вони вже опанували технологію виготовлення сулугуні, рікоти, маскарпоне, халумі, камамберу, адигейського, моцарели. У перерахованому списку молочної продукції знайшло прихисток і домашнє масло. Але ще обов’язково хочуть навчитись варити тверді сири. Отож, «рости» є куди.

Своє напрочуд активне життя Макаруки ще й медом підсолоджують. Продукти бджільництва, як сир і масло, не сходять з їх столу.

«Думка зайнятися бджільництвом переслідувала відколи почав цікавитись здоровим способом життя. Тесть, виявляється, також завжди хотів бути пасічником. Нині утримуємо 15 бджолосімей. Вже 3 роки ми разом займаємось улюбленою справою, разом їздимо на навчання «Бджолярського круга». Мед у нас – для власного користування. Цукру не вживаємо. Нещодавно з лікувальною метою та задля профілактики ще й апі-будиночка побудували», – ділиться Валерій.

На запитання «як вдається бути таким невгамовним живчиком?», Валерій відповідає коротко : «Натхнення черпаю від своїх захоплень».

«Обов’язково стараюсь жити в гармонії з природою. Встало сонце – і собі прокидаюсь. О 10 вечора ми вже спимо. Хочеться якісно та щасливо жити. Тому радію, що мій світ захоплень і про здоров’я дбає, матеріальну сторону не оминає і естетичне задоволення приносить», – підсумовує співрозмовник.

Людмила МЕЛЬНИЧУК