Юна футболістка із Затурець стала найрезультативнішою гравчинею відомої на Волині команди

03 Серпня 2019, 14:55

6461

Дарина Гуц

Дивлячись на 13-річну Дарину Гуц – милу і тендітну дівчину, ніколи й не подумаєш, що вона захоплюється футболом. Школярка не уявляє життя без цього виду спорту, малюючи у своїй уяві успішну кар’єру за кордоном.

Перші, хоч і маленькі кроки на шляху до великої мрії, вже зробила. Ще з четвертого класу дівчина відвідувала в рідному селі секції тренера Локачинської дитячо-юнацької спортивної школи Андрія Соловянчука. Власне, він був першим, хто розгледів потенціал у єдиній серед підопічних представниці прекрасної статі. Юнка із легкістю давала фору на ігровому майданчику багатьом хлопцям.

Своєрідною перепусткою у світ «великого» футболу для Дарини стали змагання, що проходили в місті Володимир-Волинський (грала тоді за Локачі). Там дівчина і познайомилась із Олегом Бортніком – одним із тренерів «Ладомиру», який якраз підшуковував нових гравців для своєї команди. Каже, сам запропонував поповнити ряди його вихованок, лиш запитавши про успіхи в навчанні. Так Дарина Гуц стала ученицею Володимир-Волинського ліцею «Центр освіти», де велика увага приділяється саме фізичній підготовці. Хоча, як нині зізнається, рішення перевестися із Затурцівської одинадцятирічки далося непросто, бо не хотілось розлучатись із друзями, рідше бачити батьків.

«Заради мрії інколи треба чимось жертвувати. Нині, скажімо, щодень маю по два тренування, перше з яких починається о 7 годині ранку. Довелося пройти певну адаптацію, бо вдома у такій порі ніхто не будив. За своє місце під сонцем треба боротися до сьомого поту. Відчуваю, звісно, певну конкуренцію, бо навчаюсь із дівчатами з різних областей – Львівської, Одеської, Київської та інших», – розмірковує вголос моя співрозмовниця, перебираючи в руках свої нагороди.

Та до навантажень Дарина Гуц звикла з малих літ, ще коли разом з ровесниками годинами грала у м’яч – і на уроках, і у вихідні. Набігається, бувало, що ледве ноги переставляє. Та яке ж це задоволення, каже, повертатись додому із перемогою, а особливо, коли батьки були свідками отих забитих голів.

Сприймаючи футбол як дитяче хобі, тоді школярка, мабуть, і не замислювалась, що колись стане найрезультативнішим гравцем відомого на Волині і за її межами футбольного колективу. Вже другий рік Дарина грає у складі дівочої команди «Ладомир» і має чим пишатися. Торік ліцеїстки цієї вікової категорії вийшли у фінал і виграли Чемпіонат України U-13 з футзалу. І, до речі, за підсумком усіх ігор саме наша землячка стала кращою бомбардиркою, забивши у ворота суперників аж 11 голів. Відзначилася вона і на обласному турнірі на кубок Євгена Бубнюка, принісши за три дні змагань у скарбничку «Ладомиру» аж 20 забитих м’ячів.

Юна спортсменка вже має п’ять медалей та кілька статуеток за визнання кращою у різних номінаціях. Успіхам доньки завжди радіють батьки, а особливо тато. Та не нагороди, як зізнається співрозмовниця, головне, а можливість довести рідним, що дійсно чогось варта. За прикладом землячки – уродженки Маневич Вікторії Гірин (гравця «Ладомиру»), яка виступає за жіночу збірну України, затурчанка прагне до нових вершин. Нині разом з партнерками по команді активно готується до чемпіонату U-14 і твердо вірить, що знову стане на п’єдестал.