Як живеться сім'ї з Локач, у якій виховують 11 дітей

25 Серпня 2019, 09:07
5163

Нещодавно сім'ї Петра та Марії Мартинюків з Локач, які виховують 11 дітей побудували будинок сімейного типу.

Близько місяця тому пройшло офіційне відкриття цього будинку, – пише Людмила Мельничук Богута.

Термін хоч і маленький, але вражень, сподівалась почути від жителів новобудови чимало. І не помилилась. Правда, не зовсім усі мої передбачення справдились: замість очікуваного галасу в домі багатодітної родини, як не дивно, панували спокій і тиша.

У нас завжди так. Нема якогось крику, гаму-тарараму. Кожен має своє заняття. Зараз одні діти саме прибирають на другому поверсі, Ілля попросив дозволу на велосипеді покататись, найстарший – Нікіта, пішов до бабусі, має там роботу», – каже пані Марія.

1

«Чого ж, інколи і наш дім також «кишить» емоціями. Он, коли з моря приїхали, ще з порога почали навперебій галасливо розповідати мамі, Евелінці і Тавіті (10 днів не бачились!), як добре і цікаво там відпочили. Довелось всіх просто мовчки вислухати, бо й слова ніде було вставити. Отож, і в нашому домі буває, як у справжньому вулику. Та й побешкетувати дітворі, звичайно, не раз хочеться. Але у нас і справді якось усе в міру», – розповідає голова сімейства.

Найенергійнішим з усіх дітей, за словами батьків, є Владік.

«Швидкий та рухливий, він – скрізь та всюди. На уроках й то всидіти не може. Але не шкідливий, доброзичливий», – каже мама.

Отак про кожного із дітей батьки, здається, годинами можуть розповідати: і про таланти їхні та уподобання, і про цікавинки в характері. От, наприклад, Маргаритка відвідує гурток бісероплетіння, Юля закінчила музичну школу (клас скрипки), Соломія грає на піаніно. Евеліна захоплюється грою на флейті, а також проводить заняття в недільній школі і дуже любить випікати солодощі. Хлопці – то татові помічники. Старші вже й газони косять, і на тракторі вміють їхати. Нещодавно Ілля змайстрував з піддонів дивана і стола, які слугують для відпочинку на терасі.

Слухаючи про кожного з дітей, важко було вловити, хто є хто, бо ж тільки троє з них (найменшенька Тавіта, Владік і Поліна) не відходили від батьків під час нашого спілкування. Аби познайомити з усіма – і тими, які час від часу навідувались до вітальні, і відсутніми на той час, Марія, як табличку множення, в «хронологічному порядку» перерахувала їх імена та вік.

5

«Тавіті вже два рочки, Каті – 7, Естер – 8, Владіку – 9, Поліні і Маргариті – по 10, Евеліні – 12, Іллі – 13, Нікіті – 14, Юлі –15, а Соломійці вже 16. Ілля, Маргаритка, Нікіта і Владік живуть у нашій сім’ї тільки півтора року, а Полінку ми взяли під опіку майже з перших днів її народження, – розповіла жінка.

За словами батьків, вони завжди стараються підтримати уподобання своїх дітей, ще більше стимулювати до захоплення улюбленою справою. А от фізичних покарань не застосовують. І не тому, що не можна, а просто не хочуть вдаватися до таких методів виховання. Та й, зрештою, Маргарита, Ілля, Микита та Владік вже і так досить настраждалися, поки потрапили до своєї нової сім’ї. Про таке навіть згадувати страшно. Як сказав Петро, «таких дітей треба вчити, а не бити».

До речі, міф про те, що в таких багатодітних сім’ях мають бути на плиті величезні казани з їжею, а поміч няньки чи хатньої робітниці є неминучою, був остаточно розвіяним для мене.

«Суп варю у семилітровій каструлі. Вистачає. Ще ж друга й третя страви готуються. І нема такого, щоб варити кожному різне. От щавлевий борщ, наприклад, Евелінка не дуже любить. Але якщо він щойно зварений, то небагато – черпачок, але з’їсть. У нас так: зварили, сіли, поїли – і порядок. Старші дівчата вже допомагають куховарити. Справою рук моїх маленьких господинь є вже приготування піци та інших всяких-різних смаколиків. Не обходиться тут і без допомоги бабусь: і їсти зварять в разі потреби, і з харчами домашніми поможуть. Отож, приготування їжі не є якимось непосильним тягарем. Справляємось, – каже Марія.

А щодо того, аби хатню робітницю найняти, то жінка й чути не хоче. Чим тоді, мовляв, сама займатиметься. Тим більше, що ж діти допомагають. Правда, батьки про це кажуть так: «діти просто виконують свої обов’язки». Марія, як виявилось, закінчивши курси масажиста, знаходить час ще й для улюбленого заняття. Тим більше, що такі навики є дуже потрібними: допомагають дбати про здоров’я родини.

1

І живеться цьому сімейству, як щиро заявляють (ніби змовились усі), «чудово, комфортно і затишно». Бо й дійсно створені всі належні умови: просторі кімнати, яких аж 8, розкішна вітальня, ігрова кімната, добротна кухня, їдальня, гардероби, 6 туалетів, дві ванних кімнати, пральня. Такі умови проживання і справді, неабияк допомагають дати лад усьому. Добробут цей треба просто бачити, а ще – відчути неймовірно теплу атмосферу, якою не перестаєш смакувати ще й після зустрічі. Адже добре відчутно, що в цій оселі разом із жителями великої родини знайшли прихисток добро, взаєморозуміння, повага, любов та Божа благодать.

Людмила МЕЛЬНИЧУК

 

Коментар
19/03/2024 Вівторок
19.03.2024
18.03.2024