Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Як живеться сім'ї з Локач, у якій виховують 11 дітей

09:07 25.08.2019
2442

Нещодавно сім'ї Петра та Марії Мартинюків з Локач, які виховують 11 дітей побудували будинок сімейного типу.

Близько місяця тому пройшло офіційне відкриття цього будинку, – пише Людмила Мельничук Богута.

Термін хоч і маленький, але вражень, сподівалась почути від жителів новобудови чимало. І не помилилась. Правда, не зовсім усі мої передбачення справдились: замість очікуваного галасу в домі багатодітної родини, як не дивно, панували спокій і тиша.

У нас завжди так. Нема якогось крику, гаму-тарараму. Кожен має своє заняття. Зараз одні діти саме прибирають на другому поверсі, Ілля попросив дозволу на велосипеді покататись, найстарший – Нікіта, пішов до бабусі, має там роботу», – каже пані Марія.

«Чого ж, інколи і наш дім також «кишить» емоціями. Он, коли з моря приїхали, ще з порога почали навперебій галасливо розповідати мамі, Евелінці і Тавіті (10 днів не бачились!), як добре і цікаво там відпочили. Довелось всіх просто мовчки вислухати, бо й слова ніде було вставити. Отож, і в нашому домі буває, як у справжньому вулику. Та й побешкетувати дітворі, звичайно, не раз хочеться. Але у нас і справді якось усе в міру», – розповідає голова сімейства.

Найенергійнішим з усіх дітей, за словами батьків, є Владік.

«Швидкий та рухливий, він – скрізь та всюди. На уроках й то всидіти не може. Але не шкідливий, доброзичливий», – каже мама.

Отак про кожного із дітей батьки, здається, годинами можуть розповідати: і про таланти їхні та уподобання, і про цікавинки в характері. От, наприклад, Маргаритка відвідує гурток бісероплетіння, Юля закінчила музичну школу (клас скрипки), Соломія грає на піаніно. Евеліна захоплюється грою на флейті, а також проводить заняття в недільній школі і дуже любить випікати солодощі. Хлопці – то татові помічники. Старші вже й газони косять, і на тракторі вміють їхати. Нещодавно Ілля змайстрував з піддонів дивана і стола, які слугують для відпочинку на терасі.

Слухаючи про кожного з дітей, важко було вловити, хто є хто, бо ж тільки троє з них (найменшенька Тавіта, Владік і Поліна) не відходили від батьків під час нашого спілкування. Аби познайомити з усіма – і тими, які час від часу навідувались до вітальні, і відсутніми на той час, Марія, як табличку множення, в «хронологічному порядку» перерахувала їх імена та вік.

«Тавіті вже два рочки, Каті – 7, Естер – 8, Владіку – 9, Поліні і Маргариті – по 10, Евеліні – 12, Іллі – 13, Нікіті – 14, Юлі –15, а Соломійці вже 16. Ілля, Маргаритка, Нікіта і Владік живуть у нашій сім’ї тільки півтора року, а Полінку ми взяли під опіку майже з перших днів її народження, – розповіла жінка.

За словами батьків, вони завжди стараються підтримати уподобання своїх дітей, ще більше стимулювати до захоплення улюбленою справою. А от фізичних покарань не застосовують. І не тому, що не можна, а просто не хочуть вдаватися до таких методів виховання. Та й, зрештою, Маргарита, Ілля, Микита та Владік вже і так досить настраждалися, поки потрапили до своєї нової сім’ї. Про таке навіть згадувати страшно. Як сказав Петро, «таких дітей треба вчити, а не бити».

До речі, міф про те, що в таких багатодітних сім’ях мають бути на плиті величезні казани з їжею, а поміч няньки чи хатньої робітниці є неминучою, був остаточно розвіяним для мене.

«Суп варю у семилітровій каструлі. Вистачає. Ще ж друга й третя страви готуються. І нема такого, щоб варити кожному різне. От щавлевий борщ, наприклад, Евелінка не дуже любить. Але якщо він щойно зварений, то небагато – черпачок, але з’їсть. У нас так: зварили, сіли, поїли – і порядок. Старші дівчата вже допомагають куховарити. Справою рук моїх маленьких господинь є вже приготування піци та інших всяких-різних смаколиків. Не обходиться тут і без допомоги бабусь: і їсти зварять в разі потреби, і з харчами домашніми поможуть. Отож, приготування їжі не є якимось непосильним тягарем. Справляємось, – каже Марія.

А щодо того, аби хатню робітницю найняти, то жінка й чути не хоче. Чим тоді, мовляв, сама займатиметься. Тим більше, що ж діти допомагають. Правда, батьки про це кажуть так: «діти просто виконують свої обов’язки». Марія, як виявилось, закінчивши курси масажиста, знаходить час ще й для улюбленого заняття. Тим більше, що такі навики є дуже потрібними: допомагають дбати про здоров’я родини.

І живеться цьому сімейству, як щиро заявляють (ніби змовились усі), «чудово, комфортно і затишно». Бо й дійсно створені всі належні умови: просторі кімнати, яких аж 8, розкішна вітальня, ігрова кімната, добротна кухня, їдальня, гардероби, 6 туалетів, дві ванних кімнати, пральня. Такі умови проживання і справді, неабияк допомагають дати лад усьому. Добробут цей треба просто бачити, а ще – відчути неймовірно теплу атмосферу, якою не перестаєш смакувати ще й після зустрічі. Адже добре відчутно, що в цій оселі разом із жителями великої родини знайшли прихисток добро, взаєморозуміння, повага, любов та Божа благодать.

Людмила МЕЛЬНИЧУК

Коментарі
15 вересня
Сьогодні
Вчора
13.09.2019
12.09.2019
11.09.2019
10.09.2019
09.09.2019
08.09.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин