Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Селу на Локачинщині присвятили поезію

11:43 18.09.2019
548

Уродженка Локачинського району написала вірш, який присвятила своїй малій Батьківщині – селу Кути.

«На півдні Локачинського району є маленьке село Кути. Для багатьох людей невідоме і нецікаве. А для мене рідне тому, що то моя мала Батьківщина», – пише Maja Rudyuk.

Вірша жінка присвятила своєму селу і дорогим їй землякам.

Споришеве подвір'я,
невелике село.
Там в полях волошкових
все дитинство пройшло.
Там над колосом стиглим
ллється пісня дзвінка,
в очеретах змііться
тиха Луга- ріка.
У гаю калиновім
спить відлуння війни,
там свій край боронили
Украіни сини.
Моя сива бабуся,
що в часи ті жила,
гіркі спогади юнки
через вік пронесла:
як в окопах ховались,
як совєти прийшли,
як у ліс серед ночі
кожуха понесли.
Жінки землю орали,
а коней не було,
і з груддя діставали
невідстріляне зло.
Підірвалось на міні
малолітнє дитя,
посивіли тополі-
обірвалось життя.
Скільки горя зазнали
дорогі земляки,
і від сліз солоніли
води Луги- ріки.
Ішли роки, буяли трави,
здіймались жайворонки ввись,
і понад кутськими ланами
колгоспні будні пронеслись.
В срібних росах купались
матіоли вночі,
до зорі працювали
на полях орачі.
Золотилось колосся,
напував землю піт,
та чомусь із роками
помалів кутський рід.
За садок через Рудку
довга путь пролягла,
нею юнь прудконога
подалась із села.
Стихла пісня над гаєм,
до сумного струмка
докотилась широка
наша Луга- ріка.
Як покинуті гнізда
стоять пустки- хати,
іх господарі дітям
більш не пишуть листи.
Закотилося в трави
дідів щастя просте-
на цямринах криниці
моховиння росте.

Майя РУДЮК

Загрузка...
Коментарі

Одарка

15:45 18.09.2019

Дуже гарно.

22 жовтня
Вчора
20.10.2019
19.10.2019
18.10.2019
17.10.2019
16.10.2019
15.10.2019
14.10.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин