Уродженка Локачинщини поділилася власним віршем
-
-
>
-
>
-
>
1093
Уродженка Локачинського району Майя Рудюк поділилася ще однією поезією.
Поезією поділилася на своїй сторінці у Facebook.
Останні погожі деньки.
Ще сонячно. Яснеє небо.
Спроквола кружляють листки,
хоч шепчуть дерева :,, Не треба!
Залиште нам трішки тепла,
ми хочемо літечка- літа.
Краса наша пишна була,
так хочеться ще порадіти.''
А Осінь стоіть золота,
і пензлик мочає в палітру,
дивується щиро вона:
чому для дерев краще літо?
Хіба різнобарв'я таке
побачиш у червні чи липні?
Завдання іі нелегке:
затьмарити спогади літні.
Засяє обличчям ясним,
накине серпанок на клени,
і враз загоряться вони
парчовим, багряним, червленим.
Пограється гіллям беріз,
накине гаптовані шати,
пригладить гнучкий верболіз
так ніжно, що й сліду не знати.
Неспішно в сади пропливе,
там воском покриє ренети,
і в листя вишневе нове
одягне кущі бересклету.
Шипшині моргне з- під брови:
«Лиши ягідок пташенятам».
Насипле посеред трави
лускатих горіхів з десяток.
Попід струхлявілим пеньком
сховає сімейку опеньків,
домовиться із іжаком,
ладнав щоб з вужами гарненько.
На зоране поле зайде
щоби орачам поклонитись,
розсипле зерно золоте,-
там влітку хлібам колоситись.
Тужливо махне рукавом,
покаже дорогу у вирій,
і вслід за пташиним ключом
полине на хмарині сірій.
Майя РУДЮК
Читайте також: Селу на Локачинщині присвятили поезію, Уродженка Локачинського району написала оду домашньому хлібу, Майя Рудюк поділилася ще одним віршем.
