Жителька Старого Загорова, яка нині в Італії, закликала дотримуватись карантину
-
-
>
-
>
-
>
6834
Коронавірусна інфекція сколихнула весь світ. Тож тисячі наших земляків, які перебували на заробітках за кордоном, масово почали повертатись на Батьківщину.
Окремі ж, от як моя сьогоднішня співрозмовниця – колишня вчителька молодших класів Галина Дацюк зі Старого Загорова, свідомо прийняли непросте для себе рішення залишитись на період карантину в епіцентрі інфекційної загрози.
До слова, Галина Якимівна вже багато років працює в Італії. Нині у далекому Мілані доглядає за хворою сеньйорою. Як розповідає, подалась шукати кращої долі за межі країни, бо хотіла матеріально підтримати дітей, а на вчительську зарплатню, мовляв, сильно не розженешся. Туга за рідними щороку хоч на місяць-два повертала жінку до отчого дому, де та знову могла притиснути до грудей трьох своїх доньок, молодшу сестру, побавитись з купою онуків. Так би, напевно, було і цього разу, якби Європу раптово не накрила страшна епідемія. Щоб не наражати на потенційну небезпеку близьких, жінка, попри вмовляння рідних повернутись, безкомпромісно вирішила пересидіти біду на чужині.
«Звісно, мені хотілося б зараз бути поруч з дітьми, але страх за їхнє здоров’я пересилив це бажання. Італія серед перших за рівнем смертності від інфекції, тут кожен знаходиться в зоні ризику, а особливо жителі півночі країни, де проживаю і я. На жаль, тутешня влада із запізненням відреагувала на насуваючу з Китаю епідемію, а більшість громадян просто недооцінили її можливих наслідків. От і фіксується близько тисячі смертей щодня», – із сумом констатує співрозмовниця.
Аби в Україні не повторився італійський сценарій, пані Галина закликає земляків суворо дотримуватись карантинних заходів, обов’язково в людних місцях одягати захисні маски й не забувати про особисту гігієну та дезінфекцію. А тим, хто нещодавно повернувся з-за кордону, радить обов’язково на визначений час самоізолюватись.
«Україна – країна зі слабкою економікою і медициною, тож кожен повинен розраховувати, передусім, на власні сили у нерівному протистоянні з невидимим ворогом. Та і досвід інших держав мав би чогось нас навчити», – каже жінка.
Сама Галина вже другий місяць взагалі не виходить з оселі. Навіть продукти й ті син сеньйори Джулії періодично доставляє. Забути довелось і про щоденні прогулянки містом на свіжому повітрі, які так полюбляє літня італійка. Про те, що робиться у світі, жінки дізнаються із випусків новин. До речі, наша землячка переглядає не тільки італійські телеканали, а й вітчизняні.
А ще розрадою і своєрідною віддушиною для заробітчанки є скайп-зв’язок із подругами з України. Вони, як каже, завжди підтримають, вислухають, дадуть слушну пораду на усі випадки життя. Ну і, звісно, діти… З ними спілкується по кілька разів на день, як тільки з’явиться вільна хвилинка.
Галина Дацюк засинає і просинається зі щирою молитвою… Молитвою за рідних, друзів, за неньку-Україну. Вона вірить, що з Божою допомогою подолаємо цю страшну епідемію, будемо жити та працювати у спокої, чути радісний щебет малечі, а не звістки про нові смерті від коронавірусу. І тоді кожен заробітчанин, в якому б далекому куточку світу він не перебував, зможе повернутись додому, до своєї родини.
Павло КОСТЮЧКО
