Поезія на районі:вірш уродженки Локачинщини Майї Рудюк
Майя Рудюк, уродженка Локачинського району, поділилася ще однією поезією.
Цього разу поетеса поділилася на своїй сторінці у фейсбуці новим віршем.
Дороги, дороги
виткані нитками.
Стрічання і розлуки
торкають серця струни.
Від сходу і до заходу,
від ранку й до смерканку
ведуть мене дороги-
життя химерні руни.
На полотно життєве
нанесені не мною,
заквітчані й тернові,
гладенькі і в ритвинах...
То тут, то там в узори
своі стібки встеляю,
завишито чимало:
вже більша половина.
Хоч нитка надривалась
й петляла неслухняно,
і голкою до болю
у серденько шпигало,
та вправними руками
знов вузлики в‘язала,
у нових візерунках
життя мені всміхалось.
Хто б що там не накреслив
й канву яку намислив,
а ми вперед торуєм
дорогу по лекалах.
І далі вишиваєм
то чорним, то червоним,
і молимось, щоб нитка
завчасно не ввірвалась
Майя Рудюк
Читайте також: Селу на Локачинщині присвятили поезію, Уродженка Локачинського району написала оду домашньому хлібу, Майя Рудюк поділилася ще одним віршем та поетеса написала вірш про осінь та Уродженка району написала поезію про батьків та уродженка Локачинщини поділилася ще одним віршем.