Подружжя Давідів з Маркович виховує шістьох дітей

Тиша в оселі найбагатодітнішої родини села зазвичай настає лише тоді, як школярики Соломія, Христина та Ярослав на навчанні, а Каріна та Андрій у садочку перебувають.

Нині ж карантин зібрав усе сімейство вдома. Про це пише журналістка Людмила Мельничук Богута.

Якраз до запровадження обмежувальних заходів закінчив навчання у Львівській академії перукарських мистецтв і найстарший – 18-річний Богдан. Подружжя щасливе, що стільки діток Бог дав. Тато Іван, який родом із Закарпатської області, також з багатодітної сім’ї: семеро братів та сестер має. Тож до постійного руху в будинку голові сімейства не звикати.

Кожна дитина має свою вдачу

Про свою дітвору батьки, здається, годинами можуть розповідати.

«Наша Христина має бойову вдачу, а от Соломія – тиха, спокійна. Ярослав любить школу. Вчителька завжди хвалить його за старанність в навчанні. Андрій – такий собі господар, разом з дідусем залюбки доглядає за худобою, птаством», – каже тато.

Дитячими витівками, як дізналась, не перестає дивувати донечка Каріна.

«То такий подаруночок, що усім дасть жару. Найменшенька, а в любові купається, певно, найбільше. А що вже щебетуха: то співає, то складає віршики, про усе, що бачить довкола, то на ходу вигаданою «страшною історією» усіх намагається залякати», – розповідає мама.

Богдан небайдужий до перукарського мистецтва. Найближчим часом планує влаштуватись на роботу. Поки що реалізовує свої вміння вдома.

«Маємо тепер свого перукаря. Сестричкам Богдан любить і зачіски робити. Я хоч три дівчини маю, а заплести косички французьким колоском, наприклад, не вмію. А йому – в радість. Колись, як заманулось, то цілий вечір Соломії плів косички. Аж 34 нарахували», – радіє пані Людмила. 

3

36 пар кумів – на гостини до великої родини

Сім’я Давідів є напрочуд гостинною. Якщо вже святкують – чи то хрестини, чи дні народження, наприклад, то завжди гучно.

«Менше пів сотні гостей у нашому домі ніколи не буває. Бо ж тільки одних кумів за кожною дитиною 5-7 пар. Хто в кого з дітей за хрещених пам’ятаю. Хоча, на всякий випадок, записала. Всього маємо 36 пар кумів», – розповідає жінка. 

Як дітям імена вибирали

Історія вибору імен для дітей, за словами подружжя Давідів, різна. Первістка назвати Богданом вирішили «на сімейній раді» одноголосно. Ім’я Соломія сподобалось мамі. Ярославом сина назвав тато. Дослухавшись до порад бабусі Олени, найменшеньку назвали Каріною. Андрійко сам собі, як кажуть, ім’я вибрав, народившись напередодні свята Андрія Первозваного. А от донечку, яка з’явилась на світ на Івана Богослова, нарекли Христинкою. Так захотів тато. Бо у їхній сім’ї, як жартує, вже є один Іван.

І працювати вміють, і подорожують залюбки

Хоч у кожного з членів сім’ї є свої обов’язки, в більшості випадків у цій родині люблять все робити гуртом.

«Взагалі то ми дітей не дуже заставляємо до роботи, бо їм і з навчанням вистачає толкування. Та й діти, як діти: і гратися хочуть, в Інтернеті «посидіти» чи просто з друзями погуляти. Але, якщо треба, наприклад, подвір’я замести, то всім по вінику в руки – і вперед.  Я дітей не сварю, просто кажу, як-от дівчатам своїм: «Щоб в хаті був завжди порядок». На днях он всі на городі були. Навіть найменші – Каріна з Андрієм, цибулю садили», – каже голова сімейства.

Ласими є Давіди й до подорожей.

«Ми так: захотіли кудись – поїхали. Щонайменше три рази на літо купаємось у Світязі. На Закарпаття часто усі їздимо. Діти мають можливість в бабусі з дідусем погостювати. Якось і в Берегове спланували поїздку, в соляних шахтах містечка Солотвино також були. А тут – на місці, то й не злічити.. Найчастіше, напевно, в Луцьку з дітьми відпочиваємо. Правда, у період карантину наша подорож обмежилась лише двома поїздками до лісу», – ділиться Людмила.

Діти – найбільше багатство

Чи не важко давати лад своєму великому сімейству Івана та Людмилу питають не раз.

Зі слів подружжя, виховувати багато дітей не є легкою ношею. Треба вміти й копійку заробити, аби забезпечити сім’ю, і так уваги кожна дитина потребує чимало. Але не нарікають. Справляються. Та й бабуся з дідусем, які разом з ними мешкають, багато в чому допомагають.

«Наша бабуся не тільки пироги пече й вареники дітям ліпить, а й доглядає за усіма на час нашої з чоловіком відсутності. Тому завжди дивно чути від молодих подружніх пар, що не можуть дати ради двом чи трьом дітям»,  – каже Людмила.

В цій дружній та життєрадісній родині, як зрозуміла, не вміють та й не хочуть звертати особливу увагу на труднощі, які виникають. Просто стараються їх вирішувати вчасно. Бо є, кажуть, ради кого. За те, що мають таку сім’ю, Іван та Людмила дякують Богу. А бачити щодня шість пар щасливих оченят називають своїм найбільшим багатством.

2

Людмила МЕЛЬНИЧУК
Фото автора та з сімейного архіву ДАВІДІВ