Правовий статус кредиторів у справах про банкрутство

Правове регулювання відносин неплатоспроможності є невід’ємним елементом загального впорядкування господарських відносин у державі.

Одним із показників ефективності такого впливу на суспільні відносини є повернення боргів кредиторам неплатоспроможного боржника. Про це повідомляє Ольга Семенюк. 

Саме від того, яким чином визначено статус кредиторів у справі про банкрутство, якими правами та обов’язками вони наділені і чи ефективно використовують їх, залежить досягнення основної мети – задоволення/погашення вимог кредиторів.

Відповідно до Кодексу з процедур банкрутства кредитор – це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

За статусом, Кодекс поділяє кредиторів на конкурсних, поточних та забезпечених.

Конкурсні – це кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з своїми вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Однією з новел Кодексу є розширення прав кредиторів, які подали свої заяви з пропуском 30-ти денного строку. Фактично для них передбачено такий самий режим, як і для тих, хто заявив свої вимоги у встановлений термін, крім права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Так, Кодексом, визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов’язковими так само, як вони є обов’язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Такі вимоги задовольняються в порядку черговості, встановленої Кодексом.

Такі кредитори також є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах кредиторів та засіданнях комітету кредиторів.  Відомості про таких кредиторів підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів.

Поточні – кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.

У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 Кодексу.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Забезпечені – кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника. Забезпечені кредитори зобов’язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Забезпечені кредитори можуть приймати участь у зборах кредиторів з правом дорадчого голосу.

Погашення їх вимог здійснюється позачергово, за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення.