Фермер з Манькова майже два десятки літ займається землею

19 Червня 2020, 16:37
2886

Майже два десятки літ в районі успішно функціонує фермерське господарство «Оберіг», головою якого є житель Манькова Василь Струк.

На 52 гектарах орендованої землі і паях (обробляє свій та батьківські) аграрій спочатку вирощував зернові, бобові, олійні культури, цукрові буряки. Про це пише журналістка Людмила Мельничук

Нині ж – років шість, як площу усіх цих сільськогосподарських угідь заселили соя та пшениця.

Як тільки спланували перейти на органіку, одразу відмовились від багатьох культур, якими раніше засівали наші поля. Наприклад, вирощувати цукрові буряки нам важко фізично, затратно, одним словом – невигідно. Вподобали для посівів сою, бо є рентабельною. Ця культура лікує і накопичує азотом грунт та очищає поле від бур'янів. А пшениця – непоганий попередник сої. Також по зернових щороку сіємо такі ефективні природні добрива як ріпак, гірчицю. Нині вирішили спробувати ще й просо – найбільш посухостійку рослину», – розповідає Василь Романович.

Пан Василь також розповідає, що врожай на органіці (а це – 50-60 центнерів з гектара) не є меншим, як в ті часи, коли вносили під посіви міндобрива. До того ж потенціал землі збільшується. Звичайно, як каже фермер, така робота є затратною. І, можливо, не так фінансово, як у фізичному плані. Адже це і вивіз гною (майже 30-40 тонн на гектар), і дискування, і посів сидератів.

Треба сказати, що свої зернові та бобові Василь Романович успішно реалізовує не після збору врожаю, а у квітні-травні. Адже різниця в ціні тоді, як каже, є суттєвою. Наприклад, кілограм сої восени коштує 6 гривень, а навесні – понад дев’ять. Вигідніше продати (на дві гривні за кілограм) і пшеницю о цій порі. Для зберігання вирощеної продукції фермерське господарство має всі необхідні умови. Тож, за словами пана Василя, завдяки таким цінам на вирощену продукцію навіть у неврожайний рік всі збитки, як правило, перекриваються.

Карантин, до речі, також не нашкодив землеробській праці в господарстві.

У цеху є склад з великим вибором запчастин. Тому перед посівною питання де дістати необхідні деталі до техніки не виникало. В цьому плані допомагали навіть знайомим. Не торкнулася їх і проблема скупчення людей. Бо працівників небагато. До того ж майже всі живуть в одному будинку. Лише одну найману людину мають. Великим плюсом для господарства стало здешевлення під час пандемії мастильних матеріалів, а дизпалива – навіть вдвічі. Користуючись таким моментом, закупили частину палива на жнива.

«У нашій роботі все добре. Аби тільки не заважали працювати. За роки фермерства і досвід певний є, закупили необхідну техніку та обладнання. Недавно он завезли в токарню фрезерні станки. Мені, як фермеру, подобається, що я сам собі господар. В жнива завжди стараємось, аби до 1 серпня зібрати пшеницю, а до початку вересня – сою, тому що далі підуть дощі і треба буде її сушити. І так у всьому: якщо роботу добре спланувати і не лінуватись працювати, то земля обов’язково винагородить щедрими врожаями», – ділиться Василь Романович. 

Людмила МЕЛЬНИЧУК.

Фото з сімейного архіву Василя СТРУКА

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024