Як «оживляють» бібліотеки на Локачинщині

Уже років із п’ять у перший день літа в садочку біля Локачинської районної бібліотеки відкривається «Бібліотечна парасолька».

Відбувається велика забава для місцевої дітвори, з масовими танцями, концертами, іграми, в підготовці беруть участь школа, будинок школяра, але ініціатива такого заходу належить бібліотеці. Про це пише Наталія Малімон у газеті День. 

Бо аж до осені, коли похолодає і переберуться вже в бібліотеку, в затишному садочку біля приміщення районної книгозбірні стоятиме великий стіл під затишною парасолькою, зручні стільці. Сюди приходять і малята з дитсадка, і школярі на канікулах, щоби й погратися, а  найперше — почитати книжку, яку запропонують бібліотекарі. Та навіть казки дітям тут почитають.

Людмила Мариняк, директорка районної централізованої бібліотечної системи, каже, що доводиться виставляти додаткові лавки, а часом стелити в садочку і рядна, щоби помістити всю дітвору. На щастя, зараз є чимало гарної дитячої літератури, а великі читачі, як відомо, виростають з маленьких. Тому бібліотекарі й шукають різні способи, щоб зацікавити їх книжкою.

Культура, а бібліотеки й поготів, каже Людмила Мариняк, завжди фінансувалися за залишковим принципом. Та навіть на нарадах про проблеми бібліотек згадують в останню чергу, після шкіл, медичних закладів, соціальних установ і так далі. Тож виживають по-різному. Тривалий час бібліотекарі Локачинського району (та й інших) працювали на чверть окладу, зараз багато хто працює лише за половину належної зарплати.

«Але ніхто в нас не звільнився, ми не знаємо, що таке плинність кадрів, а коли люди працюють з досвідом, це позитивний факт», — вважає Людмила Мариняк.

Вона може багато розказати, як її «дівчата» самі фарбують, білять, роблять косметичні ремонти в службових приміщеннях, та інколи власним коштом і гардини купують, щоб в закладі було затишно... Могли б поїхати на заробітки в Польщу, як це роблять багато земляків, а тримаються такої малооплачуваної та малопрестижної насправді роботи. Чому? Бо розуміють більше за урядовців, що означає книга для виховання громадянина.

«Часом доводиться списувати старі книжки, а мені, повірте, навіть такої книжки, яка пройшла через сотні рук і давно, може, й застаріла за змістом, шкода», — зізнається Світлана Кулік, яка завідує філіалом районної бібліотеки в Замличах. 

Село в районі далеко не «центрове», радше на узбіччі великих доріг, а має таку бібліотеку і таке ставлення до неї від місцевої влади, що можна лише порадіти.

Світлані сільрада доплачує до повного окладу половину суми. Тому вона працює повний робочий день і кожен день, на відміну від колег, які досі мають по пів окладу. В приміщенні бібліотеки зроблено гарний ремонт: замінили вікна та двері, придбали комп’ютер, комп’ютерний стіл, художню літературу, під'єднали інтернет. І хоча це стало можливим завдяки співпраці з благодійним фондом «Тільки разом», але сільська рада, яку очолює колишній дільничний Федір Кужель, долучилася до цього проєкту своїми коштами та працею.

Світлана завжди отримує гроші з сільського бюджету на придбання нової літератури, і наразі її в бібліотеці вже багато, виділяють їй кошти на передплату періодики.

«А є в нас філіали, де бібліотекарі самі, за власні мізерні кошти, але переплачують газети, бо людині не розкажеш, що грошей не дали, людина і сама не дуже «розгониться» з грошима, а читати звикла і йде в бібліотеку», — ділиться реаліями виживання сільських бібліотек Людмила Мариняк.

Локачинська районна бібліотечна система дуже активно йде до людей, використовуючи всі можливі засоби. Всі працівники філіалів зареєструвалися в соцмережі, бо побачили, що перебування тут має позитивну роль для піару, врешті, навіть пропаганди того, чим займається бібліотека.

«Доводиться себе показувати, часом думають, що там бібліотекар, видав книжки, прийняв книжки... А ми ж проводимо велику роботу з пропаганди книги», — каже Людмила Мариняк.

І повідомлення про майбутні заходи, новинки літератури, нові надходження і т.д. — усе працює на інтерес до бібліотеки та книги.

«Люди сільські також хочуть читати. Був період затишшя, коли мало йшли за книжками. Але тепер інтерес знову є. Що читають? Найпопулярнішими і найзапитанішими є книжки з історії, зокрема історії України, і художні, і документальні», — ділиться Світлана Кулік.

Наталія МАЛІМОН