Жителька Привітного вишиває диво-узори атласною стрічкою

04 Липня 2020, 14:58

3385

До рукоділля жителька Привітного Тетяна Калинюшко ніколи не була байдужою. Як тільки побачить щось нове – з превеликим захопленням перейме техніку виконання. Як-от – вишивку шифоном та атласною стрічкою.

Різноквіття, вигаптуване її умілими руками, прикрашало спочатку подушечки, а нині – вже понад п’ять років – рушники і навіть сукні та блузи. Про це пише журналістка Людмила Мельничук Богута.

«Синові на весілля я захотіла підготувати не звичайні, а якісь оригінальні рушники. В Інтернеті натрапила на цікаві роботи, вишиті атласною стрічкою. Дуже вже припали до душі. Тож придбала необхідні матеріали: стрічки різної ширини, голки з великими вушками, різні там намистинки (для прикрас) ну і, звісно, полотно. Тоді крок за кроком, придивляючись до зразків (у родички взяла) таки опанувала техніку такого мистецтва», – розповідає Тетяна Василівна.

Відтоді які тільки квіти на полотні не розцвітали: і пломенисті маки, і нарциси, й синьоокі волошки… А найбільше місця, напевно, було відведено для улюблених троянд різних кольорів та відтінків.

«Згодом ще й мережку на таких рушниках навчилася робити. Спочатку ніяк не вдавалось, але крутила-вертіла зразок перед собою – і таки зрозуміла, що й до чого. Виявляється, раніше я починала мережити не з того боку, що треба. Отож, витягується спочатку нитка (звільняється місце для стрічки), потім тією стрічкою робляться відповідні переплети через однакові відстані. То і є мережка», – ділиться любителька рукоділля.

Як розповідає пані Тетяна, сама вишивка атласною стрічкою довго часу не займає. Але й нашвидкуруч не вдасться виконати таку роботу. Адже треба і матеріал вдало підібрати і, викладаючи стрічку, пильнувати, аби та лицьовою стороною на полотно лягла та аби краї не підтягувалися. А щоб, наприклад, пелюстки при формуванні квітки опуклими вдалися, жінка підкладає під стрічку олівця. Знаючи отакі різні секретики, в результаті диво-узори на полотні розквітали, мов живі.

Рушників Тетяна Василівна на які хоч смаки навишивала. Чимало їх стали чудовими подарунками рідним та знайомим.

А невдовзі майстриня свій досвід почала використовувати для оздоблення суконь.

«Треба знати, що тканина для роботи не повинна бути досить щільною, щоб стібки проходили крізь сплетення ниток. В принципі, продавці вже знають і можуть порадити, на якій тканині можна вишивати стрічкою, а на якій не вдасться», – ділиться співрозмовниця.

Тетяна Василівна не тільки свої плаття та блузи прикрасила такою ефектною вишивкою. Вже й невістці подарунок зробила. В планах – вишити сукні дочці та внучкам.

Жінка розповідає, що у таке своє заняття завжди поринає з головою. Може й часу не помічати, просиджуючи навіть до півночі, використовуючи на повну свої художні бачення та фантазію. «Ці квіти на полотні – моя особлива любов» - каже про своє захоплення майстриня.