Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Ветеринарок з Коритниці єднає давня дружба і любов до тварин

16:20 07.08.2020
1701

Краянам добре відомо, якою важливою і потрібною на селі є праця ветеринара.

Адже, якщо в чиємусь господарстві самостійно не може опороситись свиня, чи, скажімо, корова впала на ноги – на допомогу завжди можна покликати ветлікаря. Вони працюють без вихідних. Та і робочі дні не завжди вдається спланувати, адже ніколи не знають, коли і звідки чекати наступного виклику.

Нещодавно мені випало поспілкуватись зі справжніми корифеями цієї ниви – завідувачкою Заячицівським пунктом ветеринарної медицини Світланою Жаловагою та завідувачкою Войнинською дільничною лікарнею ветмедицини Марією Коднею. Ці привітні жіночки ще змолоду стали хорошими подругами, а нині себе навіть сестрами називають. До слова, колись вони навчались в одній групі Рожищенського зооветеринарного технікуму, обидві закінчили й Львівську академію ветеринарної медицини. Згодом трудились ветлікарями у колгоспі «Зоря комунізму» в Коритниці. Власне, в цьому селі вихідки зі славних поліських районів проживають і дотепер, створивши власні сім’ї.

Працюючи на сусідніх ветдільницях, обслуговують по шість населених пунктів. Романтики, як зізнаються, у їхній професії мало, хоч і постійно доводиться мати справу з братами нашими меншими. До цієї справи, мовляв, має лежати душа, інакше у ветмедицині надовго не затримаєшся.

«Якби не любила тварин, то, певно, і дня тут не була. У будь-який момент – пізньої ночі чи вдосвіта, хтось може приїхати додому або зателефонувати і попросити про допомогу. Корова не зчистилась, свиня не їсть, кролі почали здихати – подібні звернення чую часто. У нас і свят нема, а повноцінна відпустка може тільки снитись», – розповідає про свої трудові будні Світлана Жаловага.


«То робота не для всіх… Тут і забруднитись не раз треба, й недоспати, а ще на твою адресу можуть кинути гостре слівце, як запізнишся на виклик. Чи ти на жнивах, чи паску печеш – завжди маєш бути напоготові. Пригадується, мене навіть із синових заручин на роботу висмикнули. Складно буває також психологічно, бо хоч лікуєш тварин, але порозуміння знаходити треба з їхніми власниками. Підтримати, заспокоїти кожного, щоб в час біди рук не опускали», – додає її колега Марія Кодня.

Маючи за плечима по сорок років трудового стажу, мої співрозмовниці дійсно прикипіли до трудового поприща. З радістю переповідають цікаві моменти зі своєї практики, наголошуючи: «ветеринару не завжди усе виходить робити по книжці». Пані Світлана, до прикладу, пригадала, як колись, не маючи відповідного досвіду, успішно вправила матку породистій кішці. А Марії Олексіївні в рідному селі доводилось приймати пологи в корови, яка народжувала відразу по кілька телят.

Із вдячністю відгукуються про цих фахівців люди. Хвалить їх і начальник Локачинської районної державної лікарні ветмедицини Анатолій Левицький, адже на згаданих дільницях своєчасно проводиться вакцинація та інші профілактичні заходи, належно ведеться контроль над поголів’ям тварин.

Павло КОСТЮЧКО

Фото автора

Загрузка...
Загрузка...
Коментарі
20 вересня
Сьогодні
Вчора
18.09.2020
17.09.2020
16.09.2020