Доля з медовим присмаком: житель Локач відсвяткував 80-річний ювілей

27 Вересня 2020, 18:30

1645

Жителю Локач Йосипу Феофановичу Романюку нинішня жовто-багряна пора року приготувала чергове – 80-те, вітальне слово з днем народження. У тих, хто знає іменинника, може закрастись думка, що осінь з ліку збилась, замовчавши добрий десяток літ. Бо ж і з вигляду не скажеш, і енергійності чоловікові – не позичати.

А секрет в простому (і він, до речі, не один) – на роки ювіляр ніколи не оглядається, живе собі у звичному йому ритмі, як серце підказує. Про це пише журналістка Людмила Мельничук Богута.

Перегортаючи сторінки життя, Йосип Феофанович перш за все радіє, що має чудову родину – разом із дружиною виховали та дорогу в життя дали двом синам, три внучечки-потіхи вже мають. Каже, що у його житті пройшло все так, як і мало бути. Дякує долі. Вона в нього солодко-медовий присмак має.

«На своєму віці ким хоч мені прийшлося бути: замолоду – і трактористом, й комбайнером, і шофером, й зоотехніком працював. Потім добру купку літ обіймав посаду завкадрами в управлінні сільського господарства. З двохтисячного року – на пенсії. Але увесь цей час супроводжує мене бджільництво – захоплення, яке ніколи не набридає», – розповідає ювіляр.

Хто любить мед, дядька Йосипа добре знає. На базарі щоп’ятниці до прилавка, де торгує, ніби бджоли до вулика, злітаються покупці, друзі, знайомі. Одні – за солоденьким, інші – поспілкуватися, поради по бджільництву спитати.

«Тим, хто хоче моєї поради, я толкую одне: скільки не розказуй, а без практики нічого не вийде. Бо то ж ціла наука, яку ще ніхто до кінця не опанував. А вони думають, що так все просто. Зараз то навчилися в Інтернеті інформацію вишукувати. А я то ще по-дідовськи – старим перевіреним методом – книжку читаю, якщо чогось не знаю про бджіл», – ділиться Йосип Феофанович.

Досвід чоловік неабиякий має, бо з бджільництвом ще з дитинства здружився. Його і дід, і батько мали хист до «медової справи». 15 вуликів утримували тоді в рідному Тумині. Навчаючись азів, ще маленьким відчув, яких зусиль вартує така праця. З роками, то вже й молодшому синові допомагав та підучував, коли той довгий час завідував колгоспною пасікою в Крухиничах.

«Нині на моїй пасіці в Тумині – 50 вуликів. Колись вдвічі більше було. Добра місцина там для бджіл: довкола – ліс, мають комахи звідки мед носити. Найважливішим моментом є роїння бджіл в травні-серпні. Тоді майже щодня на пасіку їду. Ще й дружину, буває, залучаю до помочі, наприклад, аби рамки готувала до відкачування меду. Осінню то спокійніше завжди. Лише до холодів вулики підготувати треба, як слід. Ну, а взимку також наглядаю… Отак мені бджоли не дають про старість думати», – ділиться Йосип Феофанович.

Йосип Феофанович також розповів, що цукру не вживає – лише мед, бо це – здоров’я. Цей факт, як здогадалась, і розкриває черговий секрет енергійності та бадьорості іменинника.

Тож хай молодецька хватка вас, шановний ювіляре, і в 100 літ не покидає, а життя й надалі медом підсолоджується.

Людмила МЕЛЬНИЧУК

Фото авторки