Як функціонує бібліотека-філія у селі Козлів

Місія книгозбірень у культурному житті наших краян чимала. Лише не в кожному населеному пункті вони функціонують. А діючі переживають не найкращі часи: вкрай обмежене фінансування, мізерні надходження до бібліотечного фонду, дедалі складніше бібліотекарям донести духовне до тих читачів, які зав’язли в обіймах Інтернету.

Хоча для усіх, хто не уявляє свого життя без книги, звик читати, перегортаючи сторінки – це не аргумент. Вони і далі залюбки переступають поріг своєї книгозбірні, знаходять літературу до душі та продовжують смакувати новими сюжетами. Про це пише журналістка Людмила Мельничук Богута.

До бібліотеки-філії села Козлів, що надає послуги не лише місцевим, а й жителям Цевелич, Творинич, Рогович, шанувальники друкованих видань дороги не забувають. Чи не до кожного з них у завідувачки Людмили Марчук індивідуальний підхід.

«Є читачі, які самі люблять вибрати книги, а є такі, яким треба допомогти, порекомендувати. Буває, що через зайнятість на роботі не встигають прийти до бібліотеки, то обрану літературу забирають вже з дому. По-різному співпрацюємо. Любителі книг у нас ніколи увагою не обділені. Є й такі, як от наша постійна читачка Леся Звірук, не лише собі, а й свекрусі та сусідці літературу підбирає, бо ті за станом здоров’я прийти не можуть. Найбільш активними у нас також є Оксана Бліндер, Олена Звірук, Катерина Шахалай, Володимир Захарчук, Ольга Плужнік», – розповідає Людмила Володимирівна. 

Прибігають до місцевої книгозбірні і школярі. Найчастіше з метою підготовки до занять з позакласного читання. Знайти потрібні книги допомагають естетично оформлені виставки. Коли ж відповідної літератури в наявності нема – на допомогу часто приходять періодичні видання. Їх, за сприяння сільського голови Олега Трофимюка, бібліотека має 12 найменувань – для читачів різного віку та уподобань.

Завдячуючи підтримці місцевої влади, ми і куточок спілкування для дошкільнят та діток молодшого шкільного віку облаштували. Дітвора тут любить дитячі журнали розглядати, слухати казки, розфарбовувати малюнки і просто спілкуватися з ровесниками. Змістовно не раз проводять час у бібліотеці школярі із сусідніх сіл, які чекають на відправлення автобуса після уроків», – каже Людмила Володимирівна. 

Аби зацікавити читача і прищепити любов до книги, завідувачка сільської бібліотеки різні форми роботи практикує. Літературні вікторини, поетичний вернісаж, інформаційні хвилинки, вернісаж вітань, бібліотечні уроки, тематичні вечори – далеко не весь перелік заходів, які організовує не лише у книгозбірні, а й місцевих закладах освіти.

«Нам пощастило з бібліотекарем, - розповідає вчителька Леся Звірук, яка саме завітала до книгозбірні, аби обміняти прочитані книги. – Людмила Володимирівна часто і в школу до нас приходить. Нещодавня її презентація книг волинських авторів про події на Сході, наприклад, пройняла до мурашок, як школярів, так і педагогів. Нині, правда, карантин вніс певні зміни у таку форму співпраці зі школою. Але мої семикласники, як і раніше, завжди радо біжать до бібліотеки. Читають навіть на перерві. Й сама є прихильником друкованої книги. Маю звичку з блокнотом та ручкою читати. Виписані цитати потім на уроках використовую. Хай там що кажуть про Інтернет та витіснення книги, я завжди повторюю золоті слова Ліни Костенко: «З дитини, яка читає книги, виросте людина, яка вміє думати».

Яку би роль Інтернет не відігравав нині в нашому житті, люди не перестають читати, за книгою сумують, у ній мудрість та науку черпають, які «не в ліс ведуть, а з лісу виводять». І це є вагомою причиною того, що бібліотеки нині мали б процвітати, а не виживати; знаходити підтримку у держави, а не за залишковим принципом фінансуватись, що з року в рік підточує їх сили. Бо ж усе, що дає плоди славні, не притоптувати треба, а навпаки – підживлювати.

З нагоди професійного свята, віри у завтрашнє краще вам, шановні бібліотекарі. А ще – вдячних читачів, достойної винагороди та насолоди від справи, яку любите і добросовісно, з усією відповідальністю виконуєте.

Людмила МЕЛЬНИЧУК

Фото автора