Для локачанки Валентини Познякевич годувальницями стали три корови

14 Листопада 2020, 16:47

5902

Ласуючи смачненькою сметаною чи сиром, багато хто і не задумується, яка важка праця передує їх появі на нашому столі.

Прикро, що молоко – як основну складову таких смаколиків, селяни нині змушені здавати заготівельникам за мізерними цінами. Це призводить до поступового скорочення у їхніх господарствах худоби. У героїні моєї публікації свій підхід до справи: якісну домашню продукцію вона реалізовує односельцям.

Поспілкуватися з Валентиною Олександрівною випало прямо на полі, де вона зазвичай випасає своїх годувальниць (поблизу крухиничівського ставка). Для цього здолав берегами чималу відстань.

Ото, стільки находитись, то і молока вже не захочеться, – кажу при зустрічі.

Читайте також: Сім'я поляків господарює на Локачинщині близько двадцяти років.

«Тут й кілометра, певно, не буде. Зате чистим повітрям можна подихати, природа навкруги он яка гарна. Я по кілька разів на день так ходжу, сунучи за собою ще три корови. Що поробиш, як чоловікові (учасникові АТО) в цих берегах сільська рада виділила земельну ділянку», – каже жінка.

Користуючись моментом, відразу влаштовую тут польову фотосесію. Разом із Валентиною Олександрівною позує її улюблениця – чорно-біла Масяня. Дві інші ласуні пасуться неподалік. Помітив, що усі пізнають свою господиню здалеку і реагують, коли вона до них звертається. Цікаво навіть просто поспостерігати.

Читайте також: Автентичний млин в Привітному за якістю борошна не поступається сучасним.

Але ця романтика кудись розвіюється, як пані Валентина починає розповідати, яка то нелегка справа утримувати таку кількість худоби. Твердить: «щоб був хороший надій молока, одного лишень пасовиська замало».

«Корів треба й в хліві добре нагодувати… Осипки кожен раз сипнути, сіна із запасом заготовити. Обов’язково в раціоні має бути кормовий буряк (цієї культури завжди багато сіємо). В господарстві ще маємо свині, багато птиці всякої – кури, качки, гуси. Усе на наші з чоловіком руки. На поміч дітей особливо не розраховуємо, бо син частенько їздить за кордон, а донька нині в Луцьку проживає», – розповідає далі.

Читайте також: Локачі: як подружжю Дацюків вдалося створити власну вуличну кав'ярню «Kava Plus».

Познякевичі нині самотужки оброблять понад п’ять гектарів поля. Попри те, що давно придбали власного тракторця Т-25 та деякий інвентар до нього, доводиться користуватися й послугами власників потужнішої сільськогосподарської техніки. На оранку, культивацію, збір зернових тощо щороку виділяють з сімейного бюджету кругленькі суми.

«Аби з сільського господарства щось мати, то треба добре «крутитись», – наголошує моя співрозмовниця.

Читайте також: Територія краси сімейства Хохлових: як подружжя локачан втілило давню мрію.

На відміну від багатьох селян, пані Валентина молоко заготівельникам за безцінь не здає, а реалізовує його односельцям. Після того, як вийшла на заслужений відпочинок (працювала раніше в райлікарні медсестрою в інфекційному відділені), це стало основним заробітком.

«До карантину я на базарі в Локачах ще торгувала, а тепер і потреби такої нема. Постійні клієнти усе вдома забирають, а якщо хто попросить – то і сама велосипедом доставляю. Найбільший попит має свіженьке молоко. Також замовляють сир, сепараторну та гладишкову сметану. Для мене хороша репутація на вагу золота, тож ніякої хімію в продукцію не додаю. Навіть жомом корів не кормимо», – розповідає далі власниця мініферми.

Читайте також: Сім'я Кукевичів з Колпитова поділилася секретами вирощування розсади овочів та квітів.

Бізнес цей аж ніяк легким не назвеш. Чого тільки вартує кілька разів на день видоїти три корови. До речі, пані Валентина робить це вручну, бо до механізованого апарата, якого за державною прогримаю виділили, так і не призвичаїлась.

«Раніше, ще як на роботу ходила, то й чоловікові доводилось мене підміняти. Але ж якби то тільки одне доїння… Не раз ночі треба недоспати, як корови теляться. Хочеться, і щоб худоба чистою була. Загалом зо шість годин йде на щоденний догляд. Мені не звикати, адже до цих тварин прикипіла ще змолоду», – підсумовує нашу розмову.

Читайте також: У Локачах відкрили крамничку з виробами мила ручної роботи.

Шлях з поля видався коротшим. Йшли разом з Валентиною Олександрівною, розмовляючи вже на інші теми. Жінка проговорилась, що мріє відпочити десь за кордоном, світ побачити. От тільки, мовляв, одна біда – нема на кого залишити велике господарство.