У Кисилині вшанували жертв Волинської трагедіїї
У Кисилині вшанували пам’ять жертв Волинської трагедії. Біля зруйнованого костелу відбулося богослужіння за усіх, хто віддав своє життя в часі Другої світової війни на Волинській землі.
Вчанування відбулося 7 липня, –повідомляє Польське радіо.
Очолив Євхаристію Ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії єпископ Станіслав Широкорадюк. З ним співслужили Ординарій Луцької дієцезії єпископ Віталій Скомаровський, єпископ Мар’ян Бучек – єпископ-емерит, о. Богдан Мегер Carm – Провінціал Ордену Братів Пресвятої Діви Марії з гори Кармель, о. кан. Ян Бурас – Генеральний Вікарій Луцької дієцезії, о. прелат Анджей Пузон, о. прелат Владислав Чайка – Декан Рівненського деканату, о. кан. Лєх, Броніслав Кошляга – Декан Луцького деканату та численні священики Римсько-Католицької Церкви. – інформує Луцька дієцезія.
Єдналися у молитві представники Православної Церкви на чолі з Преосвященним Владикою Матфеєм – Правлячим Єпископом Володимир-Волинської єпархії УПЦ КП..
Єпископ Луцької дієцезії Віталій Скомаровський, котрий провів богослужіння у стінах зруйнованого костелу, наголосив на тому, що обом сторонам потрібна правда про події 43-го року, але потрібне теж примирення:
«Кожен, хто сюди приходить, мріє про те, щоб це ніколи не повторилося. Ми повинні докладати зусиль, щоб наші народи жили у дружбі та взаєморозумінні. Адже ми сусіди і приречені одні на одних. Тому ми повинні знайти оце взаєморозуміння».
Про потребу примирення говорив теж посол Польщі в Україні Ян Пєкло. Дипломат звернув увагу, що після Другої світової війни вдалося досягти польсько-німецького примирення:
«Якщо після трагедії Другої світової війни вдалося досягти польсько-німецького поєднання, то і нам теж повинно вдатися».
Під час проповіді єпископ Станіслав Широкорадюк сказав: «Господь створив людину вільною і хоче, щоб вона була завжди вільною та щасливою. Однак гріх поневолив людину і вона стала невільником гріха та стала нещасливою. На протязі усіх віків людськість бореться про вільність і незалежність, однак ця боротьба неодноразово є кривавою і часто поневолює людину, бо людина стає вбивцею, проливаючи кров. Парадокс — людина бореться за свободу і незалежність, але у такій боротьбі стає невільником і то невільником зла.
Хтось, хто добровільно віддає своє життя за віру є мучеником. Так, починаючи від Апостолів і на протязі усіх віків існування Церкви, мучеників було дуже багато. У наш час, як зазначив Папа Франциск, число мучеників є навіть більша ніж в перших віках християнства. Християни є переслідувані в різних частинах світу. Мучениками є також ті, котрі віддають своє життя за Батьківщину, віддають своє життя за ближнього, та за правду. Є ще одне мучеництво, коли людина стає невинною жертвою людського зла. Тому сьогодні ми хочемо молитися та вшанувати усіх, які на цьому місці, стали жертвами людської ненависті. Земля орошена їх кров’ю, а історія залишила ще один кривавий слід. Сьогодні хочемо для них просити вічної радості, а для тих, котрі вчинили цей злочин, хочемо просити Божого милосердя та прощення. Крім молитви ми повинні усвідомити зло та наслідки усього того що сталося.
Навчання Католицької Церкви говорить про гріхи, які кличуть про помсту до неба. Одним із таких гріхів є свідоме і добровільне людовбивство. Сьогодні потрібно через взаємне прощення та визнання правди, знайти дорогу до поєднання. Сучасне покоління не несе відповідальності за те, що сталося, але несе відповідальність за приховування правди. Це дія злого у житті людини, коли вона через страх приховує правду. Господь пробачає і Господь звільняє людину від такого страху. Людина має визнати правду і стати вільною, бо Бог створив її вільною. Сьогодні молімося спільно, щоб наші братні народи ішли разом дорогою правди, яка нас визволяє».
.
Фото Ірини Романюк