Прозорі збори, чітка звітність та учнівська ініціатива: директорка Локачинського ліцею Оксана Сахарчук про волонтерство співдії та підтримку ЗСУ

Ольга Булковська

Подякувати

28 липня 2026, 18:00

  6675

Зберегти

ФОТО, ВІДЕО

Детальне звітування дозволяє не втрачати тих доброчинців, які готові донатити на допомогу ЗСУ. У цьому на власному досвіді допомоги війську з лютого 2022 року і до сьогодні переконалася волонтерка Оксана Сахарчук, директорка Локачинського ліцею. 

Вона каже, що люди бачать, як прозоро витрачають гроші і передають куплене військовим. Тому в травні 2026 року на спорядження для 70-ї окремої бригади підтримки вдалося зібрати майже 100 тисяч гривень лише за добу. 

В ефірі «Вечірнього району» очільниця закладу освіти розповіла про те, чим живе шкільна родина Локачинського ліцею і як тут волонтерять та виховують патріотизм спільнодією педагогів, учнів та батьків, чому власний приклад – вкрай важливий і як ідеї допомоги іншим проростають вчинками у школярів.

На її особистій сторінці у фейсбуці перші дописи про збори на Збройні сили України з'явилися ще у 2022 році. А реальне волонтерство, хай спочатку і не публічне, як зараз, почалося фактично з початку російсько-української війни.

Як пояснює директорка Локачинського ліцею Оксана Сахарчук, по-іншому і не могло бути,  тому що рідні школярів воювали вже з 2014 року, і заклад освіти приєднувався до допомоги війську.

Співрозмовниця уточнює, що хай поміч у ті часи була не такою масштабною, але – дуже щирою: обереги, солодощі, кава, чай, теплі пакунки. А ще практикувалося соціальне та екологічне волонтерство.  

З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну дійсно велику частину роботи у Локачинському ліцеї спрямували саме на підтримку захисників.

Оксана Сахарчук пригадує, що у ліцеї розпочали активну волонтерську діяльність уже на другий день повномасштабного вторгнення. У спортивному залі зорганізували плетення маскувальних сіток. Туди ж люди приносили речі, які йшли на матеріал, основу для сіток. Багато хто одразу ж ставав допомагати плести.

Ще за кілька днів у ліцеї вже виготовляли тушкованки для військових, окопні свічки, тримачі для саперних лопат. Як уточнює гостя ефіру, просто робили все, щоб оперативно реагувати на запити із фронту.

А потім почалися благодійні ярмарки, волонтерські акції, благодійні майстер-класи. Цим збирали кошти, які спрямували на закупівлі для захисників.

От і на завершення цього навчального року до директорки ліцею підійшли учасники шкільного співуправління і запропонували до Дня захисту дітей привести соціальну акцію. 

Учні організували солодкий стіл, зібрали теплі речі та подарунки для дітей, які через російську окупацію виїхали з Луганщини і тепер живуть у Локачах. 

Педагогиня каже, що була цим приємно вражена. Бо це доказ того, що те, чого дітей навчаєш і показуєш прикладом, проростає у вихованцях ідеями, як комусь допомагати. Минає трохи часу – і вони самі пропонують, як це зробити від початку і до кінця.

Коли школярі на одній зустрічі сказали Оксані Сахарчук, що зроблять публічний звіт про збір коштів, вона зраділа і  впізнала у цьому себе. Бо абсолютна прозорість зборів і витрат – це стиль волонтерства директорки ліцею від початків. 

Вона у публічних дописах надає все: від запиту, скрінів пропозицій на ринку, сум збору – до квитанцій проплат і світлин з уже переданим захисникам.

Волонтерка каже, що так робила одразу, з перших зборів, аби унеможливити різноманітні закиди щодо недоброчесності. Директорка ліцею Оксана Сахарчук – людина публічна, тож розуміла, що звітування мусить бути ще й детальним. 

Очільниця ліцею наголошує: їй дуже важливо, щоб усі благодійники бачили свої кошти і на що вони спрямовуються. Тому ще й дуже уважно працює з тим, де купувати різноманітне оснащення чи спорядження, техніку: щоб це були надійні постачальники, щоб усе – якісне, щоб воно вчасно надходило до захисників.

Повномасштабна війна змінила життя Локачинського ліцею ще й тим, що багато людей пішли служити в ЗСУ. Серед них – педагоги, батьки учнів і випускники. 

І волонтерство, яким живе Локачинський ліцей, – частина цієї підтримки. А ще це і патріотичне виховання в дії.

Тут завжди, за словами Оксани Сахарчук, надають перевагу колективним благодійним ініціативам, коли і батьки, і діти, і представники громадськості, і вчителі разом працюють над певним запитом або спільно реалізовують волонтерський проект.

Наприклад, крайній у цьому навчальному році благодійний ярмарок у ліцеї присвятили Дню Європи. За ініціативою (знову ж таки!) учнівського самоврядування побудували все таким чином, що діти разом із батьками готували страви національних європейських кухонь і потім реалізовували їх.

Оксана Сахарчук наголошує: важливо, що й батьки учнів – дуже активні учасники шкільних волонтерських проєктів. Багато дієвих прикладів допомоги або ж порад, як це краще зробити, надходить саме від батьківської спільноти закладу освіти. 

Тому й нерідко у ліцеї паралельно можуть діяти дві-три волонтерські акції: соціальна, екологічна і патріотична. Звичайно ж, і батьків гуртує, і дітей заохочує приклад наставників, вчителів.

У соцмережах керівниці закладу освіти є дуже багато дописів про небайдужість та допомогу учнів ліцею, причому як тих, які навчаються в Локачах, так і тих, які наразі перебувають за кордоном та вчаться дистанційно. Педагогиня каже, що для неї це – ще одне підтвердження того, що це одна шкільна родина.

А ще вона впевнена, що тут дуже вагомим є приклад тата чи мами.

Гостя ефіру наголошує, що патріотизм – це не освітлення, яке можна ввімкнути-вимкнути. Хоча багато хто при посадах різного рівня саме так його і сприймає: йде на роботу, «вмикає» патріота, а повертається додому, в особистий непублічний простір, і вимикає.

Поки так триватиме, каже Оксана Сахарчук, у нас продовжаться проблеми у національному вимірі, будуть труднощі в поступі країни. Й особливо помітні ці прогалини у патріотичному вихованні. Педагогиня впевнена, що найбільш актуальне зараз – це підтримка та створення таких державних програм, які б допомогли усій нації об’єднатись навколо спільних цінностей.

Це, на думку директорки ліцею, реально робити під час краєзнавчих екскурсій місцями, де живуть діти. Але їхнє проведення має оплачувати держава, а не батьки. 

Загалом необхідно збільшувати фінансування культури, освіти, краєзнавства – тих напрямків, які мають конкретний прямий вплив на підростаюче покоління.

А ще вкрай важлива як для учнів, так і для дорослих медіаграмотність. Бо саме прогалини у ній призводять до того, що діти потрапляють у соцмережах чи месенджерах на гачки ворожих спецслужб. 

Тоді замість волонтерства на спільне благо буде робота на ворогів або шахраїв. І часто наслідки цього катастрофічні – матеріальні шкода, понівечені долі і навіть смерті.

Тому в Локачинському ліцеї освітяни постійно проводять бесіди щодо небезпеки у телеграм-чатах, у різноманітних месенджерах, пояснюють, які проблеми можуть спровокувати певні повідомлення, розповідають, як дітей затягують у віртуальний світ, щоб потім ними маніпулювати.

А на 2026-2027 навчальні роки педагогічна рада закладу освіти ухвалила рішення, що у кожному класі з 5-го по 11-й проводитимуть курс із медіаграмотності, який допоможе критично сприймати інформацію, розрізняти фейки та правду і не дозволяти маніпулювати собою.

П.С. Дітям треба не слова, а вчинки. Цю тезу доводить досвід волонтерства опорного закладу загальної середньої освіти «Локачинський ліцей»та його директорки Оксани Сахарук. 

Лише за такого підходу школярі стають разом із вчителями та заливають окопні свічки, або збирають на ярмарку кошти спільно з батьками та спрямовують на придбання техніки чи авто захисникові.

Педагогиня каже: найперше вдячна колегам, школярам та батькам за ту спільнодію, яка триває роками.