Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Як академія у Кисилині стала «Сарматськими Афінами». ФОТО

09:00 09.12.2017
1136

Село Кисилин Локачинського району для більшості українців залишається Терра інкогніта, а проте забутий костел у ньому приховує багату історію і культурну спадщину.

Тут розстрілювали євреїв, відбувалися криваві події в часи Волинської трагедії, а в самому костелі ховалися від всіляких переслідувань. Та чи не найбільш це село особливе тим, що у певний період історії школа тут була одним з кращих центрів освіти не тільки на Волині, а й у всій Речі Посполитій, і навіть Європі. Зараз про давню велич цієї споруди нагадують хіба руїни міцних мурів і загадкові підземелля.

То що ж ховають руїни Кисилинського костелу ?

Саме село бере свій початок ще з середини XVI століття. Невеличка, місцина, яка зараз налічує близько 330 осіб, пережила справді чимало історичних подій, а все почалося з XVII століття. Тоді у Кисилин переїзджає суциніанська академія із Ракова.

Социніанство – це один з найунікальніших протестантських релігійних рухів. Сповідувачів цієї течії називали по-різному: социніанами, антитрінітаріями, аріянами, анабабтистами. Від інших вони, перш за все, відрізняються тим, що це не є конфесія, а рух. Його особливість полягає ще й у тому, що це є саме слов’янський рух: поляків, білорусів, литвинів і українців. Социніани вважали, що Бог всіх призначив на спасіння, але якщо людина не прийме це спасіння, то й не буде його мати. Біблію ставили вище від священного передання. Відкидали пошану Святих та ікони. Хрещення робили тільки над дорослими і не вірили в безсмертя душі. У своїй більшості були пацифістами.

До цього головний центр социніан був у польському містечку Раків, яке заснували протестанти. Це місцевість між Краковом і Варшавою. Там була академія, власне вища школа, університет, в якому одночасно навчалось тисяча студентів.

Такі освітні заклади не вітала офіційна Польща в особі католицького духовенства. За величезні гроші, щоб знищити протестантизм, католицький єпископ просто купив її і виселив усіх протестантів.

З цього моменту вся академія переїзджає в Кисилин. Нею опікується Юрій Чаплич-Шпановський, якому на той час і належало містечко. Тут навчається одочасно тисяча студентів. А з’їзди, які проходили, збирали близько трьох тисяч осіб. На той час ці цифри без перебільшення можна назвати вражаючими і такими, що свідчать про статус закладу.


Та не цифрами єдиними. Авторитет академії підтверджують і знамениті педагоги. А ректором цієї школи був знаменитий Євстахій Кисіль або Гізель. Не менш відомими були й такі ректори: Теодор Симонід, Петро Стех, Людвіг Голайсенх. Досить довго навчальний заклад зберігав академічний рівень.

«Академію у Кисилині називали дуже цікаво – «Сарматські Афіни». Розумієте чому Сарматські ? Шляхта Речі Посполитої називала так себе, «ми є потомки сарматів», а Афіни - це ж був центр мудрості й філософії», - пяснює експерт з історії церкви та реформаційних процесів в Україні, викладач Українського гуманітарного інституту Віталій Нероба.

На його думку, це не автохтонна споруда, бо на її місці був збудований католицький костел і додає: «Найяскравіша зірка социніансьої освіти – школа в містечку Кисилин».

В той час протестанти піддавалися страшним гонінням католицької влади, закривались їхні храми, відбувалися вигнання, вбивства. Така ж доля спіткала і социніанську течію протестантизму, а в нашому випадку містечко Кисилин. У 1644 році Чапличам наказують вигнати социніан і закрити академію. Останню перетворюють на костел.

Так, у боротьбі проти социніанства згасає «зірка», один з найважливіших центрів освіти тодішньої Речі Посполитої – Кисилинська академія.

Недалеко від колишньої социніанської школи бачимо православну церкву. ЇЇ у 1777 році заклав Адам Кисіль. На думку деяких науковців, Свято-Михайлівська церква побудована на руїнах соцініанського молитовного будинку. Цю думку підтримує і Віталій Нероба, бо, за його словами, на цій території нікого в той час, крім соцініан, не було.


До 1939 року у Кисилині було декілька єврейських синагог, а в роки війни фашисти розстріляли понад великі групи євреїв, пам’яті яких у селі встановили меморіал.

На місці социніанської школи, а пізніше костелу відбувалися криваві події Волинської трагедії. Про це нагадує невеличке кладовище, яке знаходиться поряд з академією і меморіальна табличка.

Основних руйнувань палац зазнав під час Брусилівського прориву. Навколо і всередині пам’ятки – пустка. Сіро, подекуди валяється якийсь непотріб, про славне минуле мовить хіба табличка з короткою довідкою про споруду і величні мури.

«Все залежить від людей і від держави. Потрібно це зберігати. Зараз суциніан немає, католики дбають про свої храми, православні - про свої, про цю споруду ж нема кому дбати. Я думаю тут варто об’єднатися. Якби держава об’єдналася, хоча би створила меморіальну дошку, внесла це десь на карти, трошки його відреставрувала, хоча би запобігла знищенню… Це була б велика справа, тому що це минуле нашого народу», - висловлює надію Віталій Нероба.

















Текст: Антоніна АНДРІЙЧУК

Фото: Світлана КИРИЛОВА

Коментарі
26 червня
Сьогодні
Вчора
24.06.2019
23.06.2019
22.06.2019
21.06.2019
20.06.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин