Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Борис Черановський
Борис Черановський

Павловичі: невідомий авіаконструктор безхвостки і крила Черановський

10:00 22.04.2018
453

У Локачинському районі є багато не відомих людей, але які по-справжньому варті уваги. Ми підготували для вас історію життя Бориса Черановського, авіаконструктора, який родом із Павлович.

Вкінці ХІХ століття Павловичі були невеликим селом, де проживало близько 720 осіб. В 1877 році була збудована церква Святого Воскресіння. В селі був лікарський пункт, крамниця та церковно-приходська школа. – інформує видання «Хроніки Любарта»

13 липня 1896 року в селі Павловичі Волинської губернії (сучасне село Павловичі Локачинського району Волинської області) народився Борис Черановський.

Батько майбутнього авіаконструктора був місцевий сільський вчитель церковно-приходської школи Іван Черановський.

Відомо, що загальну освіту Борис отримав в Вінниці, а у 1914 році вступив до Київського художнього училища, яке закінчив у 1919 році. Вже під час навчання він проявив схильність до винахідництва, зокрема, в 1916 році винайшов і виготовив оригінальну клавішну скрипку, названу ним «Клавіола».

В 1920 році Борис переїжджає до Москви. Протягом цього періоду він активно веде щоденник. Всі записи в якому пройняті революційним пафосом, юнацьким максималізмом і прагненням змінити настільки недосконалий світ. Не тільки літальні машини цікавлять молодого винахідника. Він описує проект обладнання гідроплотин на річці Буг, здатних вирішити проблеми судноплавства і отримання дешевої електроенергії. Запис від 13 вересня 1920 року відкриває новий талант Черановського як авіаконструктора, адже з’являється перша схема літака.

В 1924-1927 роках Черановський навчався в Військово-повітряній академії, проте не закінчує її. Пізніше Борис Черановський одружується. В родині народжується двоє синів: Цезар і Генріх. Разом з сім’єю він проживав в московській комунальній квартирі на останньому сьомому поверсі, під номером 13/14, з довгим коридором, де було тринадцять кімнат.

Серед радянських конструкторів-літакобудівників Борис Черановський займає особливе місце за незвичайність схем його планерів і літаків. Саме Черановський вважається основоположником «бесхвосток» в колишньому Радянському Союзі та автором «літаючого крила» в усьому світі. За свою конструкторську діяльність він спроектував близько тридцяти літаків і планерів, але справжню популярність йому принесли параболи (апарати з параболічною формою крила в плані).

У 1921 році Черановський вперше запропонував проект літака типу літаючого крила. Багато аероконструкторів не вірили в можливість застосування такої форми крила і заперечували проти її введення. Реалізація цього літального апарату конструкції Черановського відбулася багато в чому завдяки підтримці московського гуртка планеристів, головою був військовий льотчик К.К. Арцеулов. Цей невеликий планер отримав назву БІЧ-1 (назва походить від перших букв імені авіаконструктора Бориса Івановича Черановського).

Перші випробовування БІЧ-1 відбулись 1 квітня 1923 року на аеродромі Московської школи авіації. Незважаючи на поганий стан льотного поля - сніг майже розтанув і скрізь стояли калюжі води, з’ясувалося, що планер добре зберігає поперечну стійкість, відзначалася достатня чутливість керма.

1 листопада 1923 року на південному узбережжі Кримського півострова в містечку Коктебель відкрилися перші радянські планерні змагання, на які було представлено 10 планерів. Планер Черановського на змаганнях йшов під №7, його назва була «БІЧ» (без цифрового індексу).

Другий планер, виконаний за схемою «літаюче крило», відрізнявся окремими удосконаленнями і збільшеними розмірами. Під позначенням «БІЧ-2» «Парабола» апарат вперше був представлений на 2-х планерних змаганнях в Коктебелі 20 вересня 1924. В цей же день відбувся перший політ, який здійснив військовий льотчик Борис Кудрін. Незважаючи на цілком обґрунтовані сумніви в успішності заходу, цей політ виявився вельми вдалим і планер «Парабола» при рівних стартових умовах пролетів далі всіх інших конструкцій.

Практично відразу після повернення з Коктебеля Черановский, піднесений успіхом, приступив до проектування літака «БІЧ-3», який став першим з побудованих ним згодом шести літаків-бесхвосток.

В цей час Черановського було зараховано на І-й курс Військово-повітряної інженерної академії імені Н. Жуковського. Проте закінчити її Черановському не судилося, бо в 1927 році він йде з ІІІ-го курсу з невідомої причини. Але ця обставина аж ніяк не позначилося на відносинах з академією, де конструктор побудував ряд своїх оригінальних апаратів.

Літак «БІЧ-3» мав прості форми. Будувався він в майстернях Московського кустарно-промислового технікуму на кошти, зібрані «Товариством Друзів Повітряного Флоту». Перший політ льотчика Кудріна на літаку «БІЧ-3» відбувся 30 серпня 1926 року на Центральному аеродромі в Москві.

У 1927 -1928 рр. Черановский виконав ряд експериментів з іншими моделями, в тому числі великого літака-параболи «БІЧ-5» на два двигуни БМВ-VI чисто військового призначення. В 1929 році з’являється літак «БІЧ-7» з двигуном Брістоль-Люцифер. Наступною моделлю був планер «БІЧ-8» та літак «БІЧ-11».

«БІЧ-14» був пасажирським «літаючим крилом». Появі цього літака в 1934 році, передувала модель «БІЧ-10» (перший варіант двомоторного літака-параболи). Планер «БІЧ-16» був виконаний теж за схемою «літаюче крило».

В 1938 році він створив одномісний безхвостий спортивний літак гранично малих розмірів – «Біч-20» «Піонер», а за кілька років - «БІЧ-22».

Борис Черановский з 1922 року, до початку Другої світової війни спеціалізувався на створенні «літаків-безхвосток». Його довоєнні експериментальні машини були досить відомі. В 1944 році Черановський запропонував ідею реактивного літака-безхвостки. З 1947 по 1949 роки він працював над проектом надзвукового винищувача «БІЧ-26» з трикутним крилом. Ця схема довела можливість застосування даної розробки в надзвуковій авіації. Пізніше розробки Бориса Черановського в галузі надзвукового винищувача «БІЧ-26» знайшли застосування в надзвукових пасажирських літаках радянського ТУ-144 та британсько-французького «Конкорду». Окремі ідеї Черановського можна зустріти в конструкції швецького надзвукового винищувача Saab J-35 «Draken».

За заслуги Черановський ще за життя був відзначений орденом Червоної Зірки. Помер відомий волинянин 17 грудня 1960 року в Москві, де і був похований.

Автор: Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Коментарі

Богдан

21:02 22.04.2018

Дякую. Дуже цікаво.

25 березня
Вчора
23.03.2019
22.03.2019
21.03.2019
20.03.2019
19.03.2019
18.03.2019
17.03.2019
16.03.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин