Педіатрія – її стихія

Понад третину століття про здоров’я маленьких жителів району дбає лікар–педіатр Локачинської райлікарні Галина Леонідівна Ковалик – завідувач відділення, фахівець вищої категорії.

Про стан дитячої захворюваності, важливість профоглядів, підписання декларацій з населенням Галина Леонідівна нещодавно розповіла в інтерв’ю нашому кореспонденту.

– Пані Галино, то правда, що у вашій трудовій книжці лиш один запис?

– Так. На роботу в Локачинську лікарню прийшла ще на початку 80-х, а нині за плечами вже 36 років стажу. Свідомо і обдумано присвятила усю себе турботі про дітей, хоча будні районного педіатра далеко небезтурботні. На виклики доводиться реагувати в будь-яку пору доби, пройматись кожною скаргою, завжди пропускати крізь себе чужий біль.

Обов’язків у мене багато, це: надання медичної допомоги на дому і в амбулаторно-поліклінічних умовах, організація профілактичних щеплень, лікування дітей з інвалідністю, влаштування малечі з неблагополучних сімей в дитячі будинки тощо.  Та, попри напружений робочий графік і величезну відповідальність, є розуміння того, що роблю добру і корисну для багатьох справу. Найбільша ж винагорода за таку самовіддачу – людська вдячність і довіра.

– Побутує думка, що в Україні не має абсолютно здорових дітей.

– Це помилкове твердження, бо, скажімо, в нашому районі відсотків десять від загальної кількості  – повністю здорові. Такий висновок роблю на основі профілактичних оглядів, які періодично в лікарні проходять школярі. На жаль, в більшості дітей виявляємо патології, а зокрема плоскостопість, порушення осанки, сколіоз. До речі, кількість осіб із проблеми хребта за останні роки збільшилась дуже суттєво. Це пов’язано передусім з малорухливим способом життя, недостатністю фізичних навантажень.  Для прикладу, якщо у 80-х роках подібне знаходили у десяти дітей, то нині – як мінімум у ста.

Плачевна ситуація й зі здоров’ям зубів: приблизно у 80 відсотків дітей різного віку – карієс.  Також в багатьох є проблеми з гостротою зору. Винні у цьому батьки, адже дозволяють своїм чадам годинами сидіти за комп’ютером, купують малечі мобільні телефони і планшети. Замість того, щоб погратися на свіжому повітрі, ті проводять час перед  екранами.

– А які недуги найрозповсюдженіші серед дитячого населення у нашій місцевості і чому?

– Їх за кількістю випадків можна розділити на три групи. На першому місці захворювання органів дихання. Це, зокрема, гострі респіраторні вірусні інфекції, бронхіти, пневмонії. Вони швидко поширюються, бо діти контактують з хворими в школі чи садочку. Далі слідують хвороби ендокринної системи. Через дефіцит йоду у воді в окремих при огляді виявляємо дифузний зоб різних стадій. І закривають трійку лідерів недуги органів травлення, до яких часто призводять навіть невчасно поліковані зуби.

Поміж тим, маємо і позитивну статистику: на Локачинщині вже тривалий час утримається найнижчий показник малюкової смертності. А останні три роки таких випадків у нас взагалі не траплялось. В цьому заслуга багатьох медпрацівників, а особливо фахівців первинної ланки.

– Чому дітям важливо проходити профілактичні огляди і як часто це потрібно робити?

– Як відомо, вилікувати недугу значно важче, ніж її попередити. Тож, навіть якщо в дитини немає явних ознак хвороби, до лікаря слід періодично навідуватись. Зокрема, для осіб віком до одного року – раз в місяць, з року до трьох – раз в квартал, старших – хоча б раз в рік. Це дозволить виявити хворобу, в тому числі й онкологічний процес чи неврологічну патологію, на ранніх стадіях і своєчасно надати медичну допомогу. До речі, ще донедавна, років п’ять тому, терапевти і педіатри Локачинської ЦРЛ за графіком виїжджали в села району для огляду дітей до одного року і проведення медичних консультацій місцевому населенню. Це було досить ефективно і дієво, проте, на жаль, більше не практикується.

– Наші краяни нині активно підписують декларації з сімейними лікарями. Ви працюєте за сумісництвом дільничним педіатром в Локачинському районному центрі первинної медико–санітарної допомоги. Скільки дітей вже маєте на медичному супроводі?

– Таких поки є 65. До кінця року маю набрати загалом 400. В цілому цей процес проходить дещо мляво: щоденно прибавляється в середньому чотири маленьких пацієнти. Тішусь, що ті люди, які колись звертались до мене зі своїми дітьми, тепер приводять на прийом онуків. Робота  налагоджується.  Не конкуруємо, а навпаки плідно співпрацюємо з колегою Миколою Шульгою.  Є підтримка й від мого чоловіка – лікаря акушера–гінеколога Василя Ковалика.

– Користуючись нагодою, що побажаєте медикам напередодні професійного свята?

– Терпіння та вдячних пацієнтів. Нехай ваша нелегка праця, яка повертає людям здоровя, приносить радість та людське щастя. Усім вам, шановні колеги, невичерпного оптимізму і наснаги.

Розмовляв Павло КОСТЮЧКО

Фото автора