Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Тут проживав Міхал Вронський з сім'єю
Тут проживав Міхал Вронський з сім'єю

Якими секретами ділиться загадкова Плискава, що на Локачинщині БЛОГ

11:00 14.12.2018
1087

А колись на Плискаві вирувало життя…

Між Марковичами і Міжгір’ям є місцина, яка називається Плискава. Жителі навколишніх сіл напрямку Локачі – Шельвів добре знають її місцезнаходження. А кожен нетутешній, який би поцікавився колишнім хутором, впевнена, отримав би відповідь саме отаку: «Це біля повороту на газове родовище».

Сьогодні хутір самотній. За свідченнями Сергія Вронського, який нині проживає з сім’єю в Локачах, його тато – Міхал – останнім покинув Плискаву ще 22 роки тому. І тільки його хатина тепер одиноко зирить на дорогу своїми дірявими вікнами. Правда, ген через горбок, видніються ще залишки обійстя Тараса та Феодосії Мельничуків. Тут садок, де ще й досі плодоносять три горіхи, калина, черешні, заховав у своїй гущавині частину стіни від їхньої оселі.

Ще раніше їх дочка – Міля Цибульська (нині жителька Локач), частенько навідувалась сюди – на батьківщину. А зараз, як каже, нема вже здоров’я. У своїх 82 добре пам’ятає, хто проживав на хуторі. Каже, що всього на Плискаві було 8 хат (там, правда, окрім тих восьми ще хат з 10 можна нарахувати в напрямку Маркович, проте до Плискави не відносились). Але слова «хутір», як не дивно, тоді ніхто ніколи не вживав. Це була просто Плискава.

Про те ж саме згадували при розмові і Микола Чирський та Надія Мельничук (нині – мешканці Маркович). А чому так – ніхто не знає. Та й, кажуть, що і не задумувалися над тим. Плискава та й годі… Не вдалося також дізнатися і про походження назви цього поселення. Спочатку гадала, що, можливо, секрет криється у прізвищі котроїсь із сімей, які тут проживали. Аж ніяк…

За словами очевидців, тут жили Пельци, Мельничуки, Вронські, Дриганюки. Причому з однаковими прізвищами могло бути дві, а то й чотири сім’ї (це стосується Вронських). А все тому, що проживали тут рідні брати зі своїми родинами. Як-от, наприклад, Тарас і Андрій Мельничуки зі своїми сім’ями жили на одному дворі. У Тараса і Федоськи було двійко діток – Міля і Анастасій. У Андрія і Степки – троє: Тонька, Олесько і Костик.

Одразу за ними проживали Іван та Ольга Вронські. Нещодавно мала розмову з їх донькою – Надією Мельничук з Маркович. Жінці нині 79, а вона згадує про дитинство на Плискаві, ніби це було вчора. Каже, що дружно тоді жили, хоча й бідували. Тяжко працювали на землі, хазяйству давали лад. Але разом з тим і весело якось було. Пам’ятає, що жінки за роботою дуже любили співати українських пісень, часто змагаючись у тому «хто кого переспіває» та завжди збиралися сім’ями справляти «колодку».

«Після закінчення польових робіт всі жінки займалися ткацтвом. Чоловіки також не сиділи, склавши руки. Бо коли є чимале господарство, то і роботи біля нього вистачає. А мій тато ще й столярував, то підзаробляв собі на цьому. І шевці на Плискаві були: Василь Вронський та Калістрат Дриганюк», – ділиться спогадами Надія Іванівна.

Те, що поблизу протікала річка, за словами моєї співрозмовниці, було дуже зручно – чи то худобу напоїти, чи попрати… Завжди, як каже, «жінки прачами на кладці виплескували». І тут я замислилась: може, від того і назва пішла «Плискава»? А мо’ від слова «плесо»?

А ще Надія Іванівна добре пам’ятає, що одразу біля Плискави був напівзруйнований польський маєток. Поблизу нього разом із сусідськими дітьми, бувало, пасла худобу. Пригадує, що часто у тих розвалинах ховалися від дощу. Там ще і млин, і садок був. Чула тоді від старших, що пани виїхали звідти десь у воєнні роки.

А раптом прізвище власника цього маєтку було співзвучним із назвою хутора? – знову розмірковувала я.

Можливо… А от відповідь на давнє своє запитання про те, звідки взявся вислів «плискавський пан» (чула неодноразово з вуст односельчан), я, здається, отримала.

Багато таємниць тримає у собі плискавська земля. Аж не віриться, що колись на тому місці вирувало життя, створювались сім’ї, народжувались діти. Сьогодні ж про те, що тут жили люди, нагадують тільки здичавілі садки, єдина хата-пустка і дивно-загадкова назва цього місця – Плискава.



Людмила МЕЛЬНИЧУК.

Фото автора

Коментарі
23 березня
Вчора
21.03.2019
20.03.2019
19.03.2019
18.03.2019
17.03.2019
16.03.2019
15.03.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин