Гетто на Локачинщині: історія жителя Привітного

18 Грудня 2017, 14:05

4089

Майкл Дімент. 1990 рік

Книга «Самотній вигнанець» є щоденником єврея про Привітне та гетто у Локачах.

Ця книга – свідчення Мехеля Дімента, єврея, уродженця містечка Свинюхи (нині с. Привітне Локачинського району), про пережите ним під час Другої світової війни у рідному містечку та в гетто в Локачах. Від першої особи читач дізнається про етапи нацистського «остаточного розв’язання єврейського питання», сприйняття та вчинки щодо цього різних верств місцевого неєврейського населення, про стратегії виживання жертв та пошуки способів порятунку переслідуваними, – йдеться в анотації до книги.

Ми публікуємо фрагмент книги та прикріплюємо покликання, за яким ви можете завантажити її цілком.

Натовп розбився на маленькі групи, люди обмінювалися думками та ідеями щодо останніх подій. Раптом Лейб Брігер, весь змоклий від бігу, прокричав: «Все скінчилося. Німці захопили Локачі. Місто вже закрите. Росіяни у Козлові6 тікають у пшеничні поля. Шайнеровий млин у вогні. Німці будуть тут з хвилини на хвилину». Валька Никитчук прийшов і сказав усім нам, мобілізо- ваним, розходитися по домівках. Якщо ми їм знадобимся, нас покличуть. Натовп потроху розсмоктався, люди розійшлися. Лишилися лише місцеві євреї та українці. У деяких віддалених частинах села кілька місцевих українських селян лишилися, щось обговорюючи на своєму діалекті; вони постійно повторювали, що чули, наче «німці не такі вже й погані». Через деякий час Авраам Ліхтер розповів, що німці вже у селі і що Фройка Мейзліш бачила їх та навіть говорила з ними. Вони були біля сільського магазину, де взяли шоколад та тканину. Тканину вони використали, що постелити собі постіль у школі. Вони лишилися в містечку на ніч. Наближався вечір, більшість мешканців сиділи по домах. Кілька родин зібралися на ніч разом, обмінюючись думками. Насправді, ніхто не знав, чого очікувати. Вранці містечко здригалось від вибухів. Німці змушували людей носити воду, чистити їм чоботи та коритися їхнім наказам. За кілька годин німецькі солдати покинули село. Одразу після цього деякі з нас зібралися у будинку Белли Мейзліш, щоб обмінятися враженнями від короткої зустрічі з німцями. Коли ми сиділи там, то почули шум. Німецькі солдати повернулися. Четверо з них зайшли до хати і попросили води. Поки Белла їх обслуговувала, слово по слову, і вони сказали, що скоро покінчать із цими тупими росіянами, а тоді з англійцями та американцями. Так вони швидко закінчать війну та здійснять свою мрію – завоюють увесь світ.