Долають рейсовим автобусом десятки кілометрів, щоб наблизитись до прекрасного
-
-
>
-
>
-
>
1781
15-річна Діана та на рік молодший Вадим Приймачуки – рідні брат і сестра, обох об’єднує спільне захоплення – музика. Вже шість років діти відвідують заняття в Локачинській музичній школі. Цього літа стануть випускниками, проте про досягнення цих талановитих учнів тут, здається, пам’ятатимуть ще довго.
На навчання сюди їх маленькими за ручки привела бабуся Людмила Федорівна, яка дуже хотіла, щоб онуки грали на якихось музичних інструментах. Жінка мріяла побачити рідних на великій сцені. Так семирічний Вадим взявся опановувати трубу. Спочатку хлопчик і звуку не міг видути, але потім, прислухаючись до свого наставника, почав брати високі ноти. Допомагав йому у цьому вдома й тато, який колись теж навчався на духовому відділі музшколи в сусідньому Горохові. А от Діана освоювала відразу два інструменти – акордеон і саксофон. Наука юним бубнівцям давалася легко і в задоволення.
Вже невдовзі свій талант діти з маленького віддаленого села демонстрували не лише на районній сцені, а й стали постійними учасниками і багаторазовими дипломантами обласних конкурсів виконавців на духових та ударних інструментах. Торік, до прикладу, добре себе зарекомендували й на Міжнародному конкурсі «Сурми Буковини», який проходив у Чернівцях. А цьогоріч на Всеукраїнському конкурсі «Обрії класики» у номінації «Духові та ударні інструменти» Вадим зайняв перше місце, а Діана – третє (у їхніх віковій категорії та номінації змагалося аж 54 учасники). Кожен виконував по три твори. Викладачі Микола Трачук та Василь Юхимюк кажуть, що потенціал у їхніх учнів є неабиякий, вони, мовляв, здібні і старанні, а ще дуже дисципліновані. Діти ніколи не спізнюються на заняття та репетиції, хоча добираються до райцентру тричі на тиждень аж… за 30 кілометрів.
– Раніше, коли ми були меншими, тато возив в музичну школу автомобілем, а тепер їздимо автобусом. З Бубнова він ходить рідко, тож доводиться підлаштовуватись, інколи і з уроків відпрошуємось. Тут на місці так-сяк перекусили і до роботи. Взимку приїжджаємо додому темної ночі, – розповідає Діана.
В репертуарі юних музикантів – сучасні і класичні твори українських та зарубіжних авторів. Деякі з них брат з сестрою виконують дуетом. Їхні батьки та бабуся не пропускають жодного концерту. Музичні інструменти, а ще необхідні для гри мундштуки, трості дітям вони придбали за власний кошт. Виступають Приймачуки і в сільській школі та будинку культури. Хоча з їхньою творчістю добре знайомі навіть ті односельці, що не ходять на концерти.
–Ми вдома як репетируємо, то півсела чує. Сусіди вже звикли і навіть не скаржаться. А інколи буває, що самі просять щось заграти для душі, а ми тому тільки раді, – посміхається Вадим.
На відміну від молодшого брата, який поки не визначився з майбутньою професією, Діана вже цьогоріч планує вступати у Волинський коледж культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського. Для учениці-відмінниці, яка ще й має чимало відзнак на різних музичних конкурсах та є солісткою духового оркестру, скласти вступні іспити, напевно, не буде проблемою. Тож, лишається побажати їй успіху.
Павло КОСТЮЧКО.
