Одне хобі на всіх. Життя в селі як воно є. Блог

22 Червня 2018, 09:00

3947

Село

Знаєте на що найбільше нині нарікають в селі? Що від городу користі ніякої! Говорять про це влітку, орудуючи мотикою цілими днями; восени, збираючи врожай; взимку, підраховуючи збитки; а навесні дружно всією родиною садять картоплю і всяку – всячину, що носить назву «родичі гарбузові».

Перед сівбою, правда, ще обов’язково переміряють свої земельні ділянки саморобними файтаками, щоб, бува, сусід не «вгорався». І не дай Бог сумніви підтвердяться… Але я не про те.

Приїхали, якось, журналісти до нас в село. Ходять, щось там видивляються… До мене аж на поле прийшли, мусив коні зупинити та й уважити людей, потолкуватися.

«Що нового в селі? – питають. «А що в нас може бути нового? Село як село… Робота зранку до смерканку!» – кажу їм. «А може хто яке хобі має?» – знов таки свого допевняються. «То вам, дітоньки, не в село, а в город їхати треба. Там люди од бездєлія дуріють, то щось собі і видумують…» – кажу їм вже так, як воно є. Бо і правда… Самі посудіть! Коли ж отим їхнім хобі займатись? Хіба вже зовсім не спати? Та й, взагалі, всі оті видумки – то абсурд, за них і говорити не варто. Було вже в мене одного разу…

Наслухався в якійсь передачі, що зарядку дуже корисно робити. Якось так надихнула мене вся ота розмова , що й собі надумав по кілька хвилин щодня виділяти на підкріплення здоров’я. Ото, думаю, із завтрашнього дня й почну! Вже зранечку вирішив виконати вправи, які пригадав зі своїх шкільних уроків фізкультури. Але хай-но спочатку викошу люцерну, думаю, поки роса не зійшла. Попотіти добре прийшлося, бо вигналась трава в коліно! Прийшов я з косовиці та й думаю собі: «Чи ж то я мало коси натягався, що буду ще й далі руками розмахувати?»

Може йогою зайнятись, – міркую собі далі, – отак сиди собі, ні про що не думай… Ні! – отямився я вмить. Хіба ж я наркоман якийсь причумлений щоб сидіти, втупившись в одну точку? Таке тільки легунам на руку. А в селі один весняний день рік годує або ще, кажуть, стрибати дуже корисно. Якби ті радники настрибалися отак з фури на фуру, як я щодня… Звісно, що сидячи в офісі цілими днями, можна і пострибати. А мені вже воно до чого? І все, що не згадай – біг, плавання, чи присідання – усе геть ні до чого в селі! Бо якби набігався отой містянин коло хазяйства, намотуючи добрячий кілометраж за день, не присівши й на хвильку,то не шукав би якихось хобі чи спорту, а в думці було б тільки одне – як ліжка дістатися.

А дієту думаєте не городські придумали? Але то тільки так звучить – по-модному! Знаю я їхню дієту! В мене недавно друг з міста в гостях був. То він тільки очі розплющить – вже над кавою гарцює, ще й хліб маслом помазує з самого ранку! І хто таке коли видів – худоба не попорана, а він вже сидить, запихається...

Отож я казав і буду казати: всякі- різні зарядки, дієти, хобі – все воно придумане городянами, яким нема чим зайнятись! А оті журналісти хай в місті вишукують собі інформацію, бо в нас тут одне хобі на всіх – городи і хазяйство.

Людмила Мельничук