Гастролі, підводні камені і театральне закулісся: режисер Козлівського театру розповів про своє дітище 

Акторська майстерність – це не лише талант, а, передусім, наполеглива робота. Як ніхто, про це знає багаторічний режисер Козлівського народного аматорського театру Ярослав Жулінський.

Попри солідний вік (чоловіку – 71 рік), він відповідає за підбір акторів, репертуар постановок і самотужки виготовляє необхідні декорації. З сільських ентузіастів зумів створити самодіяльну трупу, яка успішно виступає й за межами району. Актори-самоучки продовжують підкорювати серця глядачів своєю безпосередністю, простотою та щирістю. 

В Козлові, де і відбуваються усі репетиції, люди вже звикли, що у День Незалежності буде прем’єра нової вистави (це вже така традиція). Із нетерпінням завжди чекають, чим здивують місцеві театрали – класикою чи, можливо, якимось сучасним твором.

Жулінський постійно експериментує із жанровою палітрою, підбираючи щось близьке та зрозуміле пересічному глядачу. Власне, це відчувається і в його останній роботі – комедійній виставі «Шлюб за оголошенням» Володимира Канівця. До слова, цю постановку вже успішно презентували в Новому Загорові, Холопичах, Шельвові, Окорську, Затурцях, Привітному та Локачах. А завершився гастрольний тур Козлівського театру у санаторії «Лісова пісня». 

«У Шацькому районі ми побували вже вп’яте. Завжди отримуємо масу приємних емоцій, а тому повертаємось туди знову і знову. Від жартів сценічних персонажів присутні просто «рвали» животи. Вигуки «браво!» і гучні аплодисменти підбадьорили колектив. Деякі глядачі після виступу відмовлялися вірити, що перед ними виступали самоучки з периферії. Нас ще довго не хотіли відпускати: фотографувались з акторами, допитувались, коли ще приїдемо, якою буде наступна постановка», – натхненно розповідає режисер театру. 

Читайте також: У Затурцях показали виставу «Шлюб за оголошенням».

Ділячись враженнями від цієї поїздки, Ярослав Дмитрович із сумом констатує: трупу запрошують у різні міста і вона має величезне бажання розширювати географію виступів, проте ніде взяти гроші на втілення своїх творчих задумів. Аби, скажімо, побувати із новою виставою у «Лісовій пісні», заощаджували кошти з попередніх гастролей, вкотре довелося заручитись й фінансовою підтримкою депутата обласної ради Михайла Скопюка. 

Пошук спонсорів, що, до речі, теж лягає на плечі режисера театру, це тема окремої розмови, а нині говоримо про творчість… На виступах Козлівського театру наші краяни звикли бачити вже відшліфовані постановки з чудовою акторською грою та продуманими мізансценами. Проте, напевно, мало хто задумувався, стільки «репетиційних дублів» цьому передувало. 

Розповідаючи про театральне закулісся, пан Ярослав зізнається, що ще тільки виношуючи у голові ідею наступної постановки, знає, кому яку роль там буде відведено. Кожна вистава, мовляв, підбирається під конкретних акторів, здатних максимально передати характер своїх персонажів. Але, щоб таке перевтілення дійсно відбулось, ті попередньо відвідують з півтора десятка репетицій. 

«Кожен актор має до тонкощів передати глибину певної літературної особистості, переживати і відчувати, як вона. Тож, буває, що для досягнення цілі з окремими артистами доводиться працювати й індивідуально, відпрацьовуючи окремі епізоди, багаторазово повторювати діалоги. В цілому ж учасники колективу розуміють мене і один одного з пів слова, хоча усі різні за віком, професіями, темпераментом. З вулиці я нікого не брав, проте і кастингів спеціальних не влаштовував. Комусь пропонував спробувати себе в акторському мистецтві, а хтось, переглянувши нашу виставу, і сам на проби попросився. Так поступово й сформувалась постійна трупа, яка нині налічує півтора десятка людей», – говорить. 

Читайте також: Аншлаг козлівських театралів у «Лісовій пісні» .

Жулінський зізнається, що без казусів та різних заминок на театральному майданчику не обходиться. І коли актор забув слова чи зненацька «заклинила» ширма – це ще не проблема. Вихід, мовляв, знаходили й серйозніших ситуацій…

Пан Ярослав пригадав випадок, як колись за тиждень до виступу в Колках на обласному огляді-конкурсі народних театрів Волині одна з головних акторок вистави «Як наші діди парубкували» заявила, що не зможе у цей день грати, бо у її доньки весілля. В останній момент довелось підшуковувати заміну і працювати з нею в посиленому режимі. Та, навіть попри це, козлівці тоді виграли гран-прі. 

А зовсім нещодавно було ще одне «чепе». Локачанка Галина Марчак, яка грає Гертруду у постановці «Шлюб за оголошенням», перед самим виходом на сцену підвернула ногу. Жінка напилась знеболюючих таблеток, а тоді її попід руки вивели в зал. Шкутильгаючи і опираючись на палицю, зіграла так, що глядачі, здається, й не зрозуміли, яка біда перед тим трапилась за кулісами. 

На думку пана Ярослава, хороший актор повинен уміти імпровізувати, при цьому не загублюючи свого образу. Саме з таких людей – талановитих і водночас простих, як власне і сам Жулінський, складається цей самодіяльний колектив. Тож воно й не дивно, що Козлівський театр вже багато років тримає високу марку, стабільно знаходячись у трійці кращих аматорських театрів області. 

Павло КОСТЮЧКО