Як в Локачинському лісгоспі розвивають бджолярство

27 Серпня 2020, 15:25

2322

Фото Павла Костючка

На околиці села Дорогиничі в гущавині природного самосіву розмістилась невеличка пасіка державного підприємства «СЛАП «Локачіагроліс». Ця місцина здається ну просто ідеальною для згаданого промислу, адже поруч ліс, кругом берегові трави та сільськогосподарські посіви.

Качати мед та виробляти інші продукти бджільництва в лісгоспі почали відносно недавно. В травні минулого року придбали перші кілька бджолосімей. Нині ж їх тут вже налічується три десятки. Пасіку планують розширювати, бо екопродукція має попит серед населення району.

Опікується бджолами житель села Низькі Цевеличі Олександр Михальчук. Себе у цій справі чоловік вважає початківцем. Ще донедавна, каже він, й підійти близько боявся до цих кусючих комах. Та коли в процесі роботи познайомився з ними ближче, то свою думку кардинально змінив.

«Господарювати на пасіці – справа не з легких. Дуже багато різних нюансів треба знати. Ази я переймав в досвідчених волинських пасічників. Та до них мені ще далеко рости, хоч додатково перелопатив й чимало спеціальної літератури. На території щільно туляться один біля одного тридцять компактних вуликів, а біля них жваво кружляють Божі комахи. Враховуючи їх настрій, переступити за поріг високої дерев’яної брами без спецодягу не наважуюсь. – Можеш ближче підійти, тільки, як налетять, не тікай і руками не розмахуй, – застерігає Олександр, зауважуючи, що комахи від різких рухів стають агресивними і можуть вжалити. – У нас, до речі, усі бджоли породисті – закарпатські.

В сезон від однієї сім’ї (така налічує близько десяти тисяч особин) збираємо до п’яти кілограмів меду. Ну це, звісно, якщо погода сприятлива потягне: сонячна і суха. Бо, скажімо, цьогорічна весна нас мало потішила. Через холод і часті дощі врожаї меду були слабші», – розповідає Олександр дорогою до свого дітища, яке вимальовується в посадці дерев та кущів

Пасіка лісового підприємства – перевізна. Торік вулики вперше доставляли в Запуст, де були рясні посіви соняшника. Крилаті лісгоспівські трудівниці збирали пилок увесь період цвітіння цієї культури. Власне, результат власників потішив, тож практикуватимуть подібне й надалі. Як вкотре підкреслює Олександр Михальчук, постійна локація їхнього медозбірника теж досить правильно підібрана.

«Комахи збирають пилок в радіусі двох-трьох кілометрів. А тут рукою подати до Дорогиничівського лісу, донедавна неподалік були великі посіви ріпаку. Також на території є дві водойми. Усе це створює належні умови для бджіл і виробництва якісного меду – стовідсотково екологічного», – каже співрозмовник.

А розмову чоловік підсумовує так: «Наш шеф – Андрій Михайлович Хамежук, дійсно зацікавлений, щоб бджільництво в лісгоспі розвивалось. Кошти на це виділяються завжди за першим дзвінком, тож в пасіки є майбутнє».

Павло КОСТЮЧКО