Пташика мотали: репортаж з майстер-класу локачинської етномайстрині
Аліна Фордюк – керівниця гуртків Локачинського районного будинку школяра. Вчить дітей творити дивовижі із підручних матеріалів: шматків тканини, ниток, кави, трави та навіть кукурудзиння. Спілкуємось з Аліною в її робочому кабінеті. Повсюди – роботи вихованців. На чільному місці – картини з кавової гущі, тому цей кабінет часто називають «кавовою кімнатою». На вікні – нова робота, яку Аліна незабаром планує подарувати відомому в регіоні високопосадовцю.
«Люблю свої вироби дарувати іншим, зовсім не зациклююсь на тому, що вони зроблені в єдиному екземплярі. Мені приносить задоволення, коли іншим подобається», – каже Аліна.
Сьогодні тут буде майстер-клас із мотання пташки. Матеріал для цього обрали найдоступніший — обгортки качанів кукурудзи: їх добрячу сітку Аліна приберегла ще з осені. Іграшки-мотанки — традиційні народні витвори українців. Окрім ляльок, які робилися із клаптиків тканини, іграшки часто виготовляли з лози, соломи, рогози, сушеної трави, листя кукурудзи тощо.
«Коли роблять генеральне прибирання в кабінетах будинку школяра, то часто мене гукають: Аліно, подивись, чи тобі нічого не треба, бо будемо викидати. А мені треба все: шматочки тканини, вату, нитки, залишки гіпсу. Ось це кукурудзиння принесла з дому наша директорка, а коли восени два роки тому готувалися до 510-ї річниці Локач, то їздили по нього на поля одного із господарств. Добре, що ніхто не побачив, бо люди туди йшли по качани, а ми по листя», — розповідає Аліна.
Читайте також: Рецепти на районі: локачанка поділилася секретами приготування волоку та куцьки
У ролі помічниці — донька Аліни Діана, студентка Волинського коледжу культури і мистецтв імені Стравінського, яка зараз тут на практиці.
«Діана, як і менший син Назар, буквально виросла у будинку школяра. Бігали з гуртка в гурток. Діані більше до вподоби сцена, вже в першому класі вона виступала навіть в обласному центрі на відзначенні шевченківських днів і привезла звідти перше місце серед читців. Назар має хист до декоративно-прикладних дисциплін: коли прошу щось допомогти, то засиджується годинами. А нещодавно син разом зі ще однією вихованкою та керівниками гуртків нашого будинку школяра в межах Всеукраїнського артчеленджу «Слово, чому ти не твердая криця» записали реп-біографію Лесі Українки. Їхній ролик потрапив до топдесятки з найбільшою кількістю переглядів на ютуб-каналі».
Аліна вправно скручує жовтаві листки кукурудзиння. Ось і голівка майбутнього птаха визирає між її пальців:
«Щоб легше мотати, обгортку качана скроплюємо водою: так вона краще піддається. Коли робимо травомоти, то сіно теж треба зволожити, аби легше щось з нього формувати».
Аліна керує гуртками «Веселе тісто», «Етнолялька» та «Хенд-мейд». Каже, що ідеї для занять, аби було дітям цікаво, часто запозичує в інтернеті, але обов’язково у кожний виріб вносить якусь етнодрібничку.
«Коли 2018 рік було оголошено роком Японії в Україні, ми разом із вихованцями робили ляльку сарубобо. Подивіться — вона виготовляється, як наша мотанка. Або ж інша робота, до речі, відзначена цього року в області: символ року – бик, але в парі з коником-травомотом. А ось у цій композиції з таки сумною назвою «В хаті в нас когось бракує. Діти, тато наш воює, молимось, щоб повернувся він!» родина виготовлялась уже з кукурудзиння. До слова, за цю роботу маємо друге місце у Всеукраїнському відкритому фестивалі вшанування воїнів «Розстріляна молодість».
Читайте також: У районному Будинку школяра відзначили День миру
Крім вихованців, Аліна щороку дає майстеркласи своїм колегам — учителям трудового навчання, працівникам бібліотек, а також зіркам.
«Разом із волинською телеведучою та блогеркою Наталкою Войтович готували давні поширені у нашому регіоні страви волок та куцьку для програми «Геолокація: Волинь». Ляльку-мотанку робила разом з українською співачкою Антоніною Матвієнко, а одну зі своїх робіт передала для її мами – народної артистки України Ніни Матвієнко. Та все ж найбільше люблю передавати свої вміння школярам. Часто даю майстер-класи для дітей з інвалідністю. Це вже особисте: мій брат має інвалідність, тому хочеться хоч якось допомогти таким як він», — розповідає майстриня.
Читайте також: БШ: як прикрашали «дерево дитинства» оберегами «ляльками-забавлянками»
З кукурудзиння вже вимальовуються й тулуб та хвіст майбутнього пташика. Обговорюємо, як його можна прикрасити. Діана каже, що до вибору стрічки українці ставились дуже ретельно: то ціла наука, якого кольору стрічки мають носити дівчата. Візьмемо зелену: вона найбільше асоціюється з весною. Наш пташик буде нести її у своєму дзьобику, як травинку.
«Таку маленьку пташечку можна зробити за пів години. А от коли вирішила прикрасити ялинку власноруч виготовленими іграшками з кукурудзиння, то довелось не один вечір провести за цією роботою. Але такої новорічної красуні не було ні в кого, – зізнається Аліна».
Читайте також: У Локачах підсумували успіхи проєктів «Територія майстерності» та «Успішна громада»
Останні штрихи – й наш кукурудзяний птах готовий до закликання весни. Аліна пішла до вихованців, а я з пташиком у руках почимчикувала на роботу. Й відчула: таки справді хочеться весни!
Ірина РОМАНЮК
Матеріал вийшов в рамках проєкту Школа культурної журналістики за підтримки ЄС за програмою Дім Європи.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром