Затурцівська художниця розповіла про власну історію, виставки та мистецтво
Портрети, ікони, картини, розписи, власні виставки та творче дитинство – це все про мисткиню з Затурець.
Художниці Олені Звягінцевій – 32 роки, вона мешканка Затурець, і ще з самого дитинства тісно пов'язала своє життя з мистецтвом.
Дівчина виросла у творчій родині Дацюків, з ранніх років полюбила малювати, а азів – навчили старші, саме вдома їй і «прищепили» любов до мистецтва. Дідусь Олени, Євген Дацюк, художник самоучка, і кажуть, має талант від природи. Бабуся ж була вихователькою у дитсадку. Вдома створили для дівчини відповідну атмосферу: великі колекції книг про мистецтво та художньої літератури.
Мама, тітки та дядько теж близькі до мистецтва – навчалися у Львівській академії мистецтв. Вони й стали для Оленки та її сестер хорошими вчителями у дитинстві.
Першими роботами художниці, коли та була ще юною, стали портрети себе та мами, а улюбленими сюжетами – герої казок, балерини, принцеси, українки та воїни-козаки. Найбільше Олена захоплювалася багатоілюстрованою літературою, альбомами з репродукціями художників та фільмами.
Ще зі старших класів показувала свою творчість іншим: брала участь у конкурсах та виставках, а вищу освіту пов'язала з мистецтвом. У Східноєвропейському Національному Університеті імені Лесі Українки здобула ступінь магістра в Інституті Мистецтва. Зараз – творчо працює над виставками.
Затурчанка Олена Звягінцева розповіла для Район.Локачі як твориться мистецтво, у яких стилях найбільше подобається працювати, які виставки стали найважливішими та чому важливо подорожувати та бачити світ ширше.
– Олено, у яких напрямках, стилях, жанрах зараз ви найбільше полюбляєте працювати?
– Це реалістичний стиль, історична тематика, але найбільше подобається портретний жанр. Пишу й ікони та роблю розписи, картини в інтер'єрі.
Портретів на історичну тему маю чимало, це українські козаки та волинські лицарі. Тривалий час працюю над темою волинського лицарства, середньовічною історією Луцька.
Є понад 40 робіт. Це портрети моїх сучасників, друзів, спортсменів-лицарів Волинського відділення Айна Бера Луцьк, реконструкторів. Є й портрети історичних персон, діячів минулого: князя Дмитра Любарта Гедиміновича та Данила Братковського.
Читайте також: Даринка Бондарук з Павлович творить дива на папері;
– Так, бачила ваші роботи історичної тематики, серед них і виставка «Волинське лицарство», чи багато у вас таких робіт та чим приваблює саме ця тема?
– На створення портретів «Волинських лицарів», надихнув фестиваль у Луцькому замку. На ньому я побувала вперше кілька років тому.
Атмосфера, настрій, лицарські бої, музика, цікаві образи, нові знайомства додають творчих енергій, все має вплив на художню уяву, і створює підґрунтя для майбутніх творінь.
Читайте також: «Мені казали, що це не професія», – фотографиня з Холопич;
– А чи є у вас картини місць нашого району?
– Це переважно замальовки, пейзаж, архітектура. Я більше працюю з портретами. Маю лише замальовки Луцького замку, які робила під час фестивалів.
– Ви добре орієнтуєтеся в історії нашого краю. Можливо, й любите читати про це?
– Так, читати люблю. Особливо те, що мені цікаво, що пригодиться в роботі. З книгами починаєш занурюватись у певну епоху, дізнаєшся про людей які її творили.
Читайте також: Захоплення, від якого всміхається душа: юна Марина Харчун з Цевелич пише ікони;
– Олено, у вас було вже багато власних виставок. Чи могли б більше розповісти про них, що надихає та які з них запам'яталися найбільше?
– Зазвичай, готую роботи до виставки тематично поєднані між собою, аби була гармонія, а глядач краще зумів розкрити та перейняти цю тему.
З пам'ятних виставок хочу згадати ті, що презентували вперше у Києві в Музеї Гетьманства та приміщенні Нацбанку України. Тут швидше за все вразили виставкові зали, інтер'єр, у які вдало влились полотна.
В Луцьку пам'ятними можу назвати кілька виставок. Одна з них відбувалась на території замку Любарта, під час фестивалю «Середньовічний Лучеськ», виставка до Дня Збройних сил України в розважальному центрі «Промінь» та до Дня Незалежності України в «Арт галереї «Луцьк».
Вони знакові для мене, бо наповнені дружньою атмосферою, присутністю тих людей, друзів, які своїм світлом та сильним духом надихають.
Читайте також: Ікебани, весільний декор, картини зі шкіри та вірші: історія життя Олени Москалюк з Локач. БЛОГ
– Які емоції, враження, що ви відчуваєте, коли люди приходять дивитися на ваші роботи?
– Відчуття, наче в Галактиці між зірок... довкола ті, хто розуміє, підтримує та надихає на щось більше. Мені надзвичайно приємно, коли моя робота може комусь підняти настрій або ж наповнити емоціями.
Читайте також: Бачить красу там, де її можуть не помічати інші: десятикласниця з Губина займається фотографією;
– А як щодо створення робіт, вам потрібне для цього натхнення або ж підходящий настрій? Як створюється мистецтво?
– Саме від настрою залежить багато, тоді енергія рухається в правильному напрямку, а робота йде легко.
Натхнення ж з'являється з чогось. Це сила, що спонукає діяти, творити, коли щось вразило, емоційний поштовх, (наприклад, щось побачила, почута історія, подорож, знайомство з цікавими людьми). Часто буває, надихають риси характеру іншої людини, чиїсь досягнення. Це може бути рушійною силою, поштовхом до пошуку ідей.
Я надихаюся природою, друзями, моментами, історією, фантазією, подіями. Всім, що не залишає байдужим, торкається душі та полотен.
Коли ж з'являється ідея, замальовую її в альбомі, записую. Далі малюю ескізи, начерки, роблю замальовки, і найкращий варіант переношу олівцем чи пензлем на папір чи полотно. Так створюється картина.
Читайте також: Вранці у поле, ввечері – на сцену: історія театру у Локачах;
– У вас уже є досвід, власний стиль та напрацювання, а що б ви порадили особистостям, які тільки розпочинають свій шлях у цьому напрямку?
– Більше малювати та подорожувати. Бачити світ ширше. Цікавитися різними темами, ставити собі нові завдання, втілювати їх та не боятися експериментів. Мистецтво не є наукою зі стандартами, у ньому завжди вітаються неординарні ідеї.
Щоб стати хорошим майстром, потрібно багато працювати над техніками, тренувати руку й очі, робити замальовки, начерки, спостерігати за природою, поведінкою людей і всього живого, вивчати характери. Малювати з натури, з пам'яті, з уяви. Пробувати себе ілюстратором, це зосереджує, бо ти працюєш над висвітленням написаного.
Знову ж таки, експериментувати зі стилями, розмірами полотен. Творити потрібно від душі, щоб картина мала настрій!
Іра ВЕТЛЯНЧУК
Фото з власного архіву Олени ЗВЯГІНЦЕВОЇ
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром