Затурцівська вчителька привезла у свою школу досвід з Кіпру

31 Липня 2019, 17:15
3079

Вчителька іноземної мови у Затурцівській школі Катерина Васюта  уже декілька років поспіль є учасницею Європейської програми eTwinning, завдяки якій нещодавно побувала на Кіпрі.

Програма дала Катерині неоціненні досвід та можливості. Жінка познайомилася з європейськими колегами, вона має можливість давати своїм вихованцям ще більшу кількість знань, а головне – застосовувати їх на практиці.

Катерина розповіла для Район.Локачі, як знаходити час на саморозвиток, долати труднощі, працювати у міжнародних проектах та отримувати натомість хороший досвід та неоціненну кількість знань.

ПРО ДИТЯЧУ МРІЮ, ВИЩУ ОСВІТУ В УКРАЇНІ ТА ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ З ДІТЬМИ

Ще з дитинства Катерина хотіла досконало знати іноземну, саме ця давня мрія і стала першим кроком до здобуття спеціальності «англійська, чеська мови та література».

«Я поступила в один з Київських університетів у 2015 році, закінчила – 2010. Особливих труднощів не виникало, було навіть дуже цікаво. До нашого університету часто приїжджали іноземці і ми могли застосувати вивчене на практиці», – розповідає вчителька.

На другому курсі Катерина паралельно поступила на юридичний факультет, а закінчувала його вже працюючи вчителькою у Затурцях.

«Я народилася у місті Чоп Закарпатської області, але вийшла заміж і переїхала у Затурці, вже у 2010 я вчителювала у місцевій школі», – продовжує далі Катерина.

Навчати дітей Катерині Олександрівні випало різного віку, це були як і другокласники, семикласники так і одинадцятикласники, але як розповідає жінка, підхід до дітей вдалося знайти одразу, бо зазвичай люблять молодих та активних.

За основу у педагогічній діяльності, ще на той час недосвідчена вчителька взяла вислів професора з університету:

«Діти любитимуть вас, якщо ви будете дотримуватися однієї істини: до них потрібно ставитися за принципом, що я вчитель і я не вищий вас, але ви не рівні мені».

Жінка каже, що тоді виникає взаєморозуміння між вчителем та учнем, ви можете бути для нього як і хорошим другом так і співрозмовником, але водночас є межа яку вони повинні розуміти.

«МЕНЕ ПІДСАДИЛИ НА ETWINNING»

В Україні програма eTwinning працює за підтримки Євросоюзу та нашого міністерства освіти. Вона створена у 2015 році і є частиною «Erasmus+». Міжнародна програма eTwinning налаштована на те, щоб діти з різних країн світу могли знайомитися, товаришувати, обмінюватися досвідом, спільно створювати проекти та розширювати власний світогляд.

«На курсах із підвищення кваліфікації познайомилася з колегами, які, як каже мій чоловік «підсадили мене на програму eTwinning. А я зареєструвалася і справді зацікавилася цим», – каже Катерина Васюта.

У проекті колосальна підтримка та співпраця вчителів світу, бо як розповідає жінка, якщо була потрібна допомога на певному етапі, то завжди знаходилися люди, які з радістю пояснювали все по кроках.

«Перший рік працювати у програмі було дуже важко. Я була погано знайома з програмами у яких можна створювати презентації, фото, відео і т. д. Було й таке, що тижнями сиділа над програмою, коли партнери вже чекали, а я розумію, що діти не розберуться у ній самі, якщо я не розумію. Тому часто сиділа до другої чи то третьої ночі і пробувала щось створювати», – продовжує жінка.

ПРО ДЕДЛАЙНИ, ТІНЕЙДЖЕРСЬКЕ ЛІТО, СПІВПРАЦЮ З ІНОЗЕМЦЯМИ ТА ГЕНДЕРНУ НЕРІВНІСТЬ

Знання мови у дітей, які беруть участь у програмі – різні. Затурцівські школярі часто переживали через це, бо стереотипно вважають, що у сільських школах діти отримують менше знань.

«Вже при спілкуванні із закордонними школярами наші діти зрозуміли, що для того, аби почати розмову з іноземцем, знати англійську досконало зовсім не обов’язково. Але це послужило і хорошим уроком, цей досвід показує навіщо знати іноземну», – з посмішкою розповідає Катерина.

Вчителі створюють проекти самостійно, обирають теми, вирішують дедлайни, та співпрацюють з партнерами з інших країн. Особливих обмежень та меж немає, бо як розповідає Катерина Васюта, то кожен може створити власний проект або долучитися до когось.

2

«МОЯ ПЕРША АБЕТКА»

«Наш перший проект до якого доєдналися був моєї колеги з Володимира-Волинського, і саме з ним ми отримали національну відзнаку якості», – каже вчителька.

Темою стала основа для того аби першокласники змогли вивчити іноземну: «моя перша абетка».

Під час створення цього проекту діти знайомилися один з одним, демонстрували свої класні кімнати, розповідали найелементарніші речі про себе.

«Додатково, протягом цілого проекту ми малювали малюнки та співали, розповідали вірші до кожної літери. Моїм першокласникам особливо полюбилися італійці, ми любили з ними спілкуватися», – з посмішкою розповідає керівниця проектів.

У кінці проекту вчителі склали одну електронну абетку з літерами, які малювали діти з різних країн.

«ТІНЕЙДЖЕРСЬКЕ ЛІТО»

У травні Затурцівська вчителька з учнями 7-11 класів вирішила створити власний проект, до якого долучилися школярі ще чотирьох країн: Албанії, Греції, Вірменії та Іспанії.

«Проект «Тінейджерське літо» створила для того аби подивитися та показати як проводять літо європейські підлітки: по-різному чи однаково, чим займаються у вільний час, чи є спільні хобі та захоплення», – продовжує вчителька.

Катерина Олександрівна розповідає, що роботи було і справді багато.

У травні діти знайомилися між собою, скидали один одному відеоролики, а на літо запланували самостійну роботу школярів, про яку вчителі переживали найбільше.

«Ця проектна робота виховує співпрацю та критичне мислення, налагоджує комунікацію, але саморегуляція роботи і пошук матеріалів дітям дається найважче самостійно. Але саме через це їм потрібно дати змогу працювати так, щоб у майбутньому це не було для них проблемою», – каже Катерина Олександрівна.

45 дітей поділили на групи і склали п’ять міжнародних команд, у співпрацю яких, вчителі не втручалися, лише контролювали безпеку під час Інтернет спілкування.

Завданням дітей було самостійно визначитися, що вони досліджуватимуть. У кінці проекту потрібно було скласти путівник по столицях п’яти країн-учасниць: що подивитися, де побувати, які цікаві та колоритні місця варто відвідати, де відпочивають курінні жителі цих країн?

 «Вони мали поділитися між собою, хто яку інформацію досліджуватиме, висвітлюватиме. І вони впоралися. У нас вийшов спільний продукт, який вчителі склали у електронний довідник на 180 сторінок», – продовжує пані Катерина.

Один раз в тиждень діти скидати фотозвіт, хто чим займається. У учасників проекту були різні варіанти: хто на морі, хто у горах, хто на дискотеці, хто на городі, хто батькам допомагає.

Дослідивши цю інформацію, керівники проекту дійшли думки, що тінейджерське літо у всіх однакове.

«Найбільшим результатом для дітей стали спроби спілкування та знайомства один з одним. Найважчою стала самостійна робота над проектом, ввійти в часові рамки. Ми отримали європейську і національну відзнаки якості», – каже жінка, підсумовуючи про цей проект.

«ТВАРИНИ»

Пізніше затурцівські другокласники взяли участь у проекті «Тварини».

Діти вивчали тварин, їх особливості, створювали малюнки, і т. д. За цей проект учасники теж отримали європейську і національну відзнаки якості.

1

«КНИГА У ПОДАРУНОК»

Учасниками були представники Греції, Італії та України, де впродовж року потрібно було скласти книгу власними руками.

Кожна країна вивчала ті, теми, які йдуть за навчальною програмою, це були: я, сім’я, пори року, іграшки і т.д.

«Пізніше ми їх зшивали і пересилали одні одним. На жаль, сталося так, що ми не встигли подати проект на кваліфікацію, бо книги від наших партнерів не встигли прийти, вони затрималися на пошті. Дедлайн настав, але в будь-якому разі діти задоволені, бо отримали у подарунок власноруч зроблені книги від школярів з інших країн», – розповідає Катерина Васюта.

«Я ДІВЧИНКА І Я ЦИМ ПИШАЮСЯ»

У 2018 році Катерина Васюта заснувала проект із перевіреною партнеркою з Вірменії, до нього долучилася Греція та Латвія, які, на жаль, не дійшли до кінця з особистих причин.

Проект отримав багато нагород і став найкращим як і в Україні так і в Вірменії.

«Під час роботи над проектом «Я дівчинка і я цим пишаюся» ми говорили про підвищення самооцінки, про гендерні стереотипи та про булінг стосовно статі, чи хтось з таким зіштовхувався та як з цим боротися. Говорили про красу, про визначних жінок країн та людства взагалі, про гендерну нерівність під час працевлаштування», – розповідає жінка.

Дівчата створювали комікси на тему гендеру, дослідили, що у віці до 10 років дівчатка рідко зустрічаються з булінгом, а з 10 до 14 – дуже часто. Після 14 – стосунки між хлопцями та дівчатами налагоджуються, тоді вже є підтримка один одного.

Під час проекту дівчатам пояснювали чому хлопці так не сприймають дівчат у цьому віці, з цією темою працювали і психологи, вони розповідали як з цим справлятися, протидіяти чи захищатися, з ким варто поділитися проблемами.

На завершення керівниці проектів вирішили відвідати з юними учасницями місця, які звикли називати «стереотипно чоловічими». Затурцівські школярки побували у музеї техніки, представниці інших країн – у футбольних школах і т.д.

Говорили і про жінок в сфері культури: поетес, письменниць художниць. Учасниці проекту відвідували архітектурні пам’ятки.

Заключним етапом стали мрії кожної з учасниць, які виголошували для всіх:

«Я хочу бути лікаркою, вчителькою, діджейкою, балериною, винайти ліки проти раку, допомагати комусь», – виголошували дівчата.

Бо вони дівчата і вони цим пишаються.

«Одна з учасниць сказала «Я хочу знайти ліки проти раку і змінити медицину, бо чому б не я? Хто може мені це заборонити, якщо я маю перед собою ціль та отримую знання», – переповідає вчителька. 

Проект «Я дівчинка і я цим пишаюся» отримав національну і європейську відзнаки якості, також  визнаний кращим проектом року в Україні та Вірменії. 

«Після цього мене, як керівницю та засновницю проекту, запросили на конференцію для підвищення кваліфікації на Кіпр у місто Лімасол», – розповідає  Катерина Васюта.

Такі конференції та воркшопи відбуваються регулярно у різних країнах, як для новачків, як і для більш досвідчених учасників та учасниць.

А основною метою таких заходів є знайомство та співпраця вчителів, пошук партерів та нові знання.

« Головна тема конференції звучала так: «Рухаємо школу у напрямку до демократичної». У нас була можливість вибрати три з п’яти воркшопів на різні теми», – переповідає далі жінка.

Були воркшопи про екологічне виховання, організацію учнівського самоврядування, інформацію онлайн, як її сприймати та реагувати на неї, про критичне мислення. Для учасників проводили тести, практичні завдання і т.д..

Одним з найважливіших воркшопів був присвячений інклюзії. Учасникам розповіли багато важливого про рівні можливості у навчанні, психологічні моменти та сприйняття дітей з інвалідністю у середовищі ровесників. Як каже вчителька, таким дітям потрібен особливий підхід у навчанні. Учасників ознайомили з різний темпом навчання у дітей, як організувати навчання під кожну дитину.

Діти не раз казали Катерині Олександрівні: «Я ж буду займатися зовсім іншим, навіщо мені іноземна?»

«На власному прикладі розповідаю, що ще місяць назад  я не знала та не мріяла, що побуваю на Кіпрі, не знала чи знадобиться мені мова, але коли випала така можливість, я поїхала», – каже Катерина.

Багато знайомих не розуміли жінки і через те, що за участь у проектах не платять.

«Для них це дивно, бо як можна взяти додаткову роботу, коли і власної вистачає? Одиниці розуміють, що я стараюся для дітей, для себе, бо це нові знайомі та хороший досвід. Це допомагає мені і у роботі, бо там я знаходжу колег які діляться напрацюваннями, дають поради», – продовжує учасниця проекту E-Twinning.

Катерина розповіла і те, що радіє таким програмам, бо суто українських аналогів немає. E-Twinning фінансує Євросоюз на 80 %, а країна учасників на 20 %. кожного року представники стикаються з цією проблемою, намагаються самостійно шукати спонсорів, бо в України традиційно немає коштів.

Ірина ВЕТЛЯНЧУК

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024