Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Старий Загорів: місцевий житель розповів, як захопившись бісероплетінням, робив на цьому навіть маленький бізнес

20:00 13.09.2019
1881

Андрій Бобрик захопився бісероплетінням, коли на Локачинщині про це ремесло ще, напевно, і не чули. Нині в домашній колекції майстра сотні виробів на будь-який смак. Та 39-річний чоловік продовжує вкладати час, гроші і душу в улюблену справу.

А почалося усе зі старовинного намиста

Був кінець 90-х років. Андрій тоді навчався у Нововолинському технікумі на фінансиста. Якось знайома попросила допомогти зробити з бісеру копію жіночої прикраси, яку запримітила у музеї. Хлопець спочатку сприйняв цю ідею, як щось не реальне, бо і не чув ніколи про той бісер. Проте, стало цікаво випробувати власні сили та можливості.

«Коли я на власні очі побачив намисто 18 століття – красиву ручну роботу, то загорівся бажанням відтворити щось подібне. Отримали дозвіл від працівників музею сфотографувати для зразку цей експонат. А далі справа була за малим: набратись терпіння і навчитись хоч якось вправлятись з крихітним матеріалом» – посміхається мій співрозмовник, демонструючи на телефоні деякі зі своїх виробів.


Перейняти досвід не було у кого, тож відповіді на усі питання шукав у спеціальній книжці, яку придбав у міській книгарні. Її автора уже не пам’ятає, проте, каже, там було аж понад 500 аркушів. Схеми, узори, світлини, основні техніки – словом усе, що потрібно знати початківцю про це ремесло. Руку набивав довго, а заодно загартовував нерви. Зізнається, багаторазово доводилось переробляти окремі елементи прикраси, щось змінювати, починати спочатку. Але через два місяці подруга таки приміряла омріяне кольє. Воно майже не відрізнялись від оригіналу, бо завзятий самоучка методом проб і помилок таки зумів дотриматись усіх пропорцій та кольорів.

І естетичне задоволення, і прибуток

Натхненний власним успіхом, студент пірнув з головою у світ рукоділля. Почав черпати креативні ідеї для своїх нових творінь навіть із закордонних журналів, які тоді діставав через знайомих. А після пар практично кожну вільну хвилину нанизував різнобарвні намистинки на ліску чи дріт. Щось клеїв, компонував, вигадував. Так один за одним «народжувались» жіночі і чоловічі браслети, різні фігурки тварин, декоративні деревця та вазони, а дещо пізніше – й цілі композиції.

Зовсім не очікувано в Андрія з’явились й перші клієнти, готові викладати за це гроші. Ними були переважно іноземці – німці, італійці, французи, які у справах тоді приїздили у Нововолинськ. Як зауважує співрозмовник, за кордоном дуже цінувалася ручна робота, тож охочих привести з України оригінальні сувеніри було чимало. До прикладу, за намисто, на виготовлення якого вистачало всього два вечори, платили 10 Євро. А, бувало, що замовляли такі прикраси й для усіє сім’ї.

Згодом Бобрик повернувся жити у наш район. Працював на комбікормовому заводі, виготовляв меблів в одного із місцевих приватних підприємців. Каже, серед колег завжди знаходились охочі придбати щось із бісеру. Комусь дружині на подарунок треба, хтось брав прикраси сестрі чи подрузі. Через соціальні мережі, де на своїй сторінці виставляв фото витворів, вдавалося багато чого реалізовувати в різні куточки області. Цікаво, що найбільшою популярністю серед клієнтів, зі слів співрозмовника, завжди користувалось грошове дерево. Інколи траплялися й індивідуальні замовлення – от як, скажімо, букет із 55 квіток. Над цією роботою (однією із найскладніших), каже, клято сидів три тижні, плекаючи величезні троянди і фіалки розміром в 10 копійок.

Про домашню колекцію і творчі мрії

Тепер, коли майстрів з бісероплетіння у нашій місцевості вже є багато, Андрій займається цим радше для душі. Твердить, час, проведений за улюбленою справою, відмінно знімає втому після напружених трудових днів. В оселі Бобриків, напевно, не знайдеться жодного підвіконня, підставки чи полички, де б не красувались рукодільні витвори. І це при тому, що більшу частину свої робіт чоловік пороздавав. Каже, ніколи не задумувався, що подарувати знайомим з нагоди іменин чи іншої знаменної дати. Так було і коли в Загорів навідалась рідна тітка із Канади: вона повезла на Батьківщину чимало рукодільних прикрас.

Нині мій співрозмовник ставить собі за мету виготовити щось оригінальне. Буває, що ідею виношує понад місяць. В своєму творчому доробку Бобрик має метрову орхідею, рибки та водорості з бісеру, розміщені в 30-літровому акваріумі, композиції в електролампочці. Та і це, здається, не межа його чоловічої фантазій, адже планує братися за виготовлення дерева реальних розмірів.



Павло КОСТЮЧКО

Фото із сімейного архіву родини Бобриків

загрузка...
Коментарі
18 жовтня
Сьогодні
Вчора
16.10.2019
15.10.2019
14.10.2019
13.10.2019
12.10.2019
11.10.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин