Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Конюхи: вчитель початкових класів Євген Тимощук розповів про тонкощі своєї роботи і власні життєві пріоритети

14:09 05.10.2019
1704

Євгена Тимощука знають як доволі комунікабельну й ерудовану людину. Чоловік компетентний у різних питаннях – будь це нововведення в галузі освіти чи, скажімо, якісь політичні перетворення в країні.

З приводу усього має влаcну думку, яку не боїться висловлювати публічно. Тож, віднедавна представляє свій округ й в депутатському корпусі районної ради.

Та серйозності й виваженості у Тимощука помітно меншає, коли переступає поріг свого класу. Тут він завжди намагається бути у позитивному настрої. Попри вже немолодий вік, може і побігати, і пострибати, і табличку множення разом з «підопічними» у грайливій формі повторити. Ось уже 33 роки Євген Павлович в рідному селі навчає грамоти учнів початкових класів.

«Хто подає навчальний матеріал – жінка чи чоловік, насправді не так і важливо, адже, передусім, ця людина повинна уміти зацікавити малечу, заінтригувати чимось, знайти індивідуальний підхід до кожного. З цією метою, як і багато колег, деякі уроки проводжу просто неба. Бо пояснити, приміром, якесь природне явище або просту математичну задачу мені простіше не по методичці, а на конкретних прикладах. Тож частенько відправляємось з учнями у місцевий ліс чи до ставка. Буває, прогулюємось просто біля школи. Діти завжди задоволені такими пізнавальними екскурсіями і матеріал потім краще засвоюється», – ділиться досвідом мій співрозмовник.

Власне, з впровадженням у навчальних закладах програми Нової української школи у педагогічній діяльності пана Євгена особливо нічого не змінилось. Бо, як зауважує, і раніше на своїх уроках проводив усілякі вікторини та ігрові квести, а нові теми подавав на прикладі простих речей – доступно й зрозуміло.

«Оті комп’ютери, що з’явилися у класах початкової ланки після реформування галузі, самі по собі у навчальному процесі нічого не вирішують, як, власне, і додатковий дидактичний матеріал. Усе це, звісно, добре, адже покликане розширювати можливості педагога. Певні плюси тут дійсно є. Проте, кінцевий результат нашої роботи залежить більше від особистої відповідальності, пошуку креативних ідей та підходів до навчання. Не електронні машини творять дива в освіті, а, передусім, люди, фахівці. Ось, що повинні розуміти у високих чиновницьких кабінетах» – так висловився Тимощук відносно НУШ.

Будучи продовжувачем династії педагогів (батьки були вчителями і рідна сестра обрала собі такий фах), Євген Павлович дійсно живе своєю роботою. Бо, певно, тільки воістину віддана освітянській справі людина гідна перемогти у районному і стати лауреатом обласного етапу конкурсу «Вчитель року». До слова, такого почесного звання мій співрозмовник був удостоєний у 2006 році. Але головним своїм досягненням Тимощук вважає не високі професійні відзнаки, а те, що зумів дати путівку в життя і виховати гідними громадянами аж сім випусків місцевих школярів. Не усі вони, звичайно, освоїли дієприкметникові звороти, синуси та косинуси, закони Ньютона. Проте, своїми вчинками і справами зуміли зробити так, щоб цей світ став трішечки добрішим, щедрішим та людянішим. З багатьма колишніми учнями перший наставник і нині підтримує теплі відносини, радіє їхнім життєвим успіхам, маленьким та великим перемогам.

Готуючись до цього інтерв’ю, Євген Павлович заздалегідь написав невеличку «преамбулу», де згадав, завдяки кому і сам розвивався та вдосконалювався як особистість, хто підтримував та завжди був поруч.

«В житті найважливішими є три речі: від кого народився, з ким одружився і у кого вчився. Мені, скажу відверто, дуже пощастило у цьому… Я ріс у сім’ї, де панував культ книги. Навчався у непересічних особистостей, які ніколи не вимагали думати хором. Натомість на будь-яку подію, явище чи факт кожен з учнів мав мати власну думку. Тому усім хорошим завдячую своїм батькам і учителям. Ось уже майже 30 років крокує поряд моя дружина Наталя – однодумець, порадник, а деколи й наставник. Вона, до речі, теж педагог. У народі кажуть, що в сімейних відносинах не обов’язково дивитися один одному у вічі, але обов’язково – в одному напрямку. Саме так ми і намагаємось чинити в подружньому житті», – розповідає чоловік.


Євген Тимощук – особистість неординарна. Цікавими є і його думки, які прозвучали під час бліц-інтерв’ю.

– Чи вважаєте ви, що всі зміни (в тому числі і в країні) – на краще?

– Напевно, ні. Не завжди.

– Який ваш улюблений запах?

– Скошеного сіна.

– Яких людей ви цінуєте?

– Справжніх

. – За що цінуєте учнів найбільше?

– За уміння відстояти свою точку зору.

– Хто з літературних героїв вам запам’ятався більше.

– Кирило Заболотний з роману «Твоя зоря» Олеся Гончара. До речі, дуже прикро, що в шкільній програмі з літератури творам цього письменника не знайшлося місця.

– Яка пора року вам найбільше до вподоби?

– Тут я підтримую вибір багатьох своїх учнів – літо.

– Як відпочиваєте?

– Якщо дотримуватися думки, що відпочинок – це зміна діяльності, то відпочити можна і на присадибній ділянці, і під час подорожей, і спілкуючись з друзями у соціальних мережах.

– Яку рису ви цінуєте в людині найбільше?

– Небайдужість.

– А яке ваше гасло?

– Semper tiro (Вічний учень).

– Улюблене місце на землі?

– Село Конюхи – столиця мого дитинства, школа – моя друга домівка.

– Що можете пробачити найлегше?

– Надмірну довірливість.

Павло КОСТЮЧКО

Фото з сімейного архіву родини Тимощуків

загрузка...
Коментарі
18 жовтня
Сьогодні
Вчора
16.10.2019
15.10.2019
14.10.2019
13.10.2019
12.10.2019
11.10.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин