Наповнення бюджетів, співпраця з громадами та виконавчою владою – голова Локачинської райради відповів на актуальні питання

Система місцевого самоврядування нині проходить непростий і подекуди болісний шлях реформування. Керівництво та депутати новоутворених об’єднаних територіальних громад, отримавши від держави значні повноваження, взяли відповідальність за подальший розвиток своїх територій.

Яка роль у цьому процесі районної ради і чи вдається головному самоврядному органу району знаходити точки порозуміння з сільськими головами, керівниками ОТГ та виконавчою владою – про це та інше в інтерв’ю нашому кореспонденту розповів голова Локачинської районної ради Володимир Мазурок.

– Володимире Максимовичу, у нашому районі в різні роки ви займали керівні посади, зокрема двічі були головою райдержадміністрації. Чому після чималої перерви прийняли рішення очолити районну раду?

– Вся моя трудова діяльність, починаючи з 1975-го року, пройшла на Локачинщині, хоча проживаю в сусідньому Іваничівському районі. Так вже склались сімейні обставини. З 1994 року, коли вперше потрапив у владу з подачі тодішнього очільника району Віктора Загорського, був причетний до будівництва газопроводу до райцентру, освоєння Локачинського газового родовища, газифікації 43-х населених пунктів.

В 2003 році, коли вперше став головою райдержадміністрації, була катастрофічна ситуація в аграрному секторі. Понад двадцять тисяч гектарів земель сільськогосподарського призначення облогували через згортання діяльності колгоспів. Тож до заведення на територію району ключових аграрних інвесторів, таких як «П’ятидні», «Пан Курчак», «Луга-Нова», «Веселе-Агро» та інших мав безпосереднє відношення, бо тоді доводилось вести перемовини з їх керівниками, просити, переконувати, давати якісь обіцянки. З приємністю згадую й історію будівництва торгового комплексу «Наш Край», автозаправної станції в Локачах, відбудови садиби Липинського в Затурцях, освітлення населених пунктів, велику роботу із заміни вікон в закладах бюджетної сфери тощо.

Тож досвід, набутий у ті роки, спілкування з профільними фахівцями, знання проблем району і запитів місцевого населення спонукали до того, що дав згоду групі сільських голів району, які просили балотуватись на теперішню посаду. Вважав, що зможу ще принести користь людям. Раз так сталось – стараюсь це робити сумлінно.

– Як змінились повноваження районної ради з утворенням об’єднаних територіальних громад?

– Ми і далі працюємо згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Фінансування об’єднаних громад нині відбувається напряму зі столиці. Їм передані права на користування землею.

Прямі відносини з ОТГ дещо змінились, проте є цілий ряд питань, які потребують координації. Одне з найважливіших – функціонування закладів, що обслуговують усе населення району – лікарні, музичної школи, центральної районної бібліотеки, дитячо-юнацької спортшколи, будинку школяра, територіального центру.

Також на координаційній раді, що створена при голові районної ради, за участю сільських голів, керівників ОТГ, старост, періодично обговорюємо актуальні питання щодо різних напрямків життєдіяльності району – оренда водойм, функціонування поштових відділень, земельні відносини, міжбюджетні трансферти тощо. На останньому засіданні, скажімо, говорили про роботу трудового архіву, думали, яким чином забезпечити райлікарню картоплею та іншими овочами, напрацьовували робочі питання з народним депутатом Вячеславом Рубльовим.

Не раз висловлював свою позицію і щодо децентралізації. У нашій місцевості цей процес затягнувся, а територію поділено за не найкращим сценарієм. На мою думку, тут доцільніше було б створити одну чи дві громади з потужною інфраструктурою. Фінансові потреби в рамках децентралізації зросли. Все частіше ведеться мова про скорочення мережі малокомплектних шкіл. Це болить, адже раніше прикладав максимум зусиль, щоб зберегти такі заклади.

Нинішні ж реалії диктують свої правила та пріоритети. Можливо, дійсно варто розглянути варіанти оптимізації, адже у багатьох школах наповнюваність класів значно менша половини від встановленої норми, а утримувати там персонал, оплачувати енергоносії треба. Ці гроші краще спрямувати на покращення умов навчання, поновлення матеріальної бази закладів у більш перспективних селах, куди можна довозити учнів.

– Ви неодноразово зауважували, що районний та місцеві бюджети недоотримують коштів. Що призводить до цього?

– Попри відсутність потужного виробництва, у нас добре розвинуте сільське господарство, аграрний бізнес. На території кожної сільської ради здійснюють господарську діяльність фермери, орендуючи землю в місцевих селян. От вони і є отою основною рушійною силою, що може і має покращувати добробут громад, підсилити економічну складову децентралізації. Вважаю, що на місцях проводиться недостатня робота щодо легалізації земельних відносин.

Багато крупних аграріїв обробляють землю без договорів, а це чималі втрати і для місцевих, і для районного бюджетів. Окремі орендарі сплачують пайовикам нижню фіксовану межу орендної плати (3 відсотки). Питання грошової оцінки землі повинні порушувати голови і спільно з селянами ставити вимоги орендарю. Ми маємо підводити свідомість людей до того, що тільки разом зможемо змінити ситуацію.

На жаль, окремі підприємства, скажімо «Птахокомплекс «Губин», «Волинь-нова», Чортківський сирзавод, дільниця ПАТ «Волиньгаз» та інші, юридично зареєстровані на інших територіях, де й сплачують податки.

Подібна ситуація склалася і з деякими районними установами та організаціями (центр зайнятості, управління Пенсійного фонду тощо), які були ліквідовані як юридичні особи і стали філіями. Прогалин щодо наповнення казни насправді є багато. Хоча, на жаль, не усе можна вирішити на місцях. Потрібно урегулювати деякі моменти й на рівні держави.

– Ефективність роботи органів місцевого самоврядування значною мірою залежить й від співпраці з виконавчою гілкою влади, депутатським корпусом.

– Усі мої дії були направлені на те, щоб влада не ділилась на поверхи. І хоча на початках виникали деякі розбіжності в поглядах з головою райдержадміністрації, зокрема в питанні щодо місця розташування інклюзивно-ресурсного центру, проте згодом таки знайшли компроміс. Нині налагоджена співпраця: завжди спільно обговорюємо проекти, які фінансуються з фонду регіонального розвитку, разом підписуємо гарантійні листи. Дійшли спільної думки щодо призначення нового керівника трудового архіву, посприяли, щоб місцеве підприємство «Локачіагроліс», а не львівська фірма, забезпечувало на вигідних умовах паливом опорний навчальний заклад.

Приймаючи будь-які рішення, на перше місце ставимо інтереси краян, а не власні амбіції чи партійну позицію. На жаль, у нинішньому депутатському корпусі райради від колишніх дев’яти сільських рад нема жодного депутата. Це негативний момент, оскільки без представників округу деякі питання на сесіях розглядати проблематично. В цілому ж народні обранці працюють злагоджено, активно. Але ми знову стикнулись із недофінансуванням основних бюджетних галузей, на кінець року маємо значну заборгованість із заробітної плати працівникам освіти, медицини.

– Серед ваших обов’язків як голови райради – й проведення особистих прийомів громадян. З якими проблемами найчастіше звертаються люди?

– Двері мого кабінету для краян, а тим більше для тих, хто приїжджає з віддалених сіл, відчинені завжди, а не тільки у четвер, як передбачено графіком. Люди просять допомоги на лікування, нарікають на погану дорогу, проблеми з електропостачанням чи телефонним зв’язком тощо. Окремі з цих питань виносяться на сесії.

Не усім вдається допомогти матеріально в необхідному обсязі, тож радимо звертатись у партійні фонди, до благодійників. Якщо ж вирішення питання не у моїй компетенції (таке трапляється нерідко), то скеровую громадян в потрібну службу чи відразу консультуюсь з її керівником. Найбільше звернень останнім часом було щодо кредитування житлового будівництва за обласною програмою «Власний дім». Торік краяни отримали під три відсотки річних пільгових кредитів на суму 1 мільйон 774 тисячі гривень, а цьогоріч за 9 місяців – 1 мільйон 310 тисяч гривень.

– Дякую за розмову.

Павло КОСТЮЧКО

Фото автора