Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Фотографиня Ольга Котик
Фотографиня Ольга Котик

«Мені казали, що це не професія», – фотографиня з Холопич

10:49 15.03.2020
3486

Для Ольги Котик з Холопич, мистецтво фотографії стало не лише роботою, а й омріяною ціллю, яка дівчині далася не так і просто.

Фотографині Олі 19, а заробляти гроші на світлинах, вона почала цього літа.

Олю, як ти зрозуміла, що фотографія – це твоє?

– Ще з дитинства не любила гучних тусовок. Відпочинком для мене був та є спокій: розмови за чашкою чаю, гарна музика, любила переглядати професійно зроблені фото.

У 8 класі мама придбала для мене перший дзеркальний фотоапарат. Справа настільки захопила мене, що я фотографувала все. Помічала найменші деталі, про які раніше навіть не знала.

Спантеличило ЗНО в одинадцятому класі, адже тоді я знала, що результати для мене не важливі, але у цьому мене ніхто не підтримав. Усі переконували, що фотограф – не професія. Світлинами на життя не заробиш, а без вищої освіти – ніяк.

Я здалася та погодилася, хоча зараз шкодую.

Але що знову змінило твою думку, чому зараз ти займаєшся фотографією?

– Після цього я довго намагалася знайти себе, слухала близьких, спробувала себе у кардинально різних сферах, але любов до фотографії була сильніша.

Минулої зими я нарешті зрозуміла: досить прислуховуватися до знайомих, я повинна робити те, що подобається мені. Тоді придбала новий фотоапарат, весь вільний час присвятила навчанню, а порадами допомагали колеги-фотографи.

Аби створити портфоліо, перші зйомки були безкоштовними. Пізніше, на фотографіях я почала заробляти перші гроші.

Тільки тоді зрозуміла, як круто займатися тим, що любиш, а ще крутіше, коли клієнти схвально оцінюють твої роботи.

Як що до навчання? Чи потрібне воно для сучасного фотографа?

– Так, я постійно вчусь, дізнаюся щось нове. У планах відкрити власну фотостудію у Луцьку.

Зрозуміла одне: найважливіше – вірити у себе і нікого не слухати, тільки нам вирішувати чим ми маємо займатися. А люди будуть постійно чимось не вдоволені.

Фотографія – це мистецтво?

Так, фотографія – це мистецтво, з власними тонкощами та таємницями. Відчуття композиції у фотографа можна порівняти зі слухом музиканта – він або є, або нема.

Одна справа натискати кнопку на фотоапараті, інша – відчувати те, що створюєш, дивитися на світ по-іншому. А у наш час, за допомогою хорошої техніки та програм для оброблення, знімок просто не має шансів не стати справжнім мистецтвом.

Що ти відчувала під час перших фотосесій?

Круто та боязко водночас. Я й насолоджувалася процесом, але надто хвилювалася, аби кінцевий результат сподобався клієнтам.

Зараз, радію, що клієнти задоволені.

Яким фотосесіям надаєш перевагу?

Обожнюю портрет. Найбільше люблю фотографувати дівчат: вони природно поводять себе у кадрі. З хлопцями все не так просто, вони зазвичай не дуже люблять фотографуватися, більше замкнуті. Особливі емоції приносять діти, вони завжди щирі на фото.

Плюси та мінуси бути фотографкою:

Серед плюсів: високий заробіток, гнучкий графік, свобода та самовираження, можливість подорожувати під час роботи.

Мінуси – це велика конкуренція та дорого вартісна техніка, яка не кожному по кишені.

Інші фотографи – це колеги чи конкуренти? І чи є професіонали у цій сфері, з яких тобі хочеться брати приклад?

Звичайно ми спілкуємося, але дружби між фотографами, які працюють в однакових стилях не існує.

Подобаються роботи Chris Burkard – фотограф самоучка і мандрівник. Його фото наповнені надзвичайним духом пригод і романтики.

Підтримка рідних важлива?

Так, це важливо. Мене підтримують близькі. Але поки вони не зрозуміли, якою є професія фотографа насправді. Думають, що просто вчасно натиснути кнопку досить. А щодо навколишніх, то багато хто, досі вважає, що я займаюся не тим, що потрібно.

Чи бувають клієнти, які почуваються замкнутими? Що потрібно зробити, аби вони краще почувалися в кадрі?

Так, часто ця замкнутість є великою проблемою. Починаю розповідати про себе, ділитися кумедними історіями, все минає. Клієнт підхоплює мій настрій і сам починає щось розповідати. Такі розмови здатні заспокоїти, налаштувати людину на правильний лад, зробити більш відкритою та природною.

Чи потрібне натхнення для фотографа?

Звичайно так. Своє натхнення черпаю у прогулянках старовинними місцями та галереями. Коли бачу красиву картину, або ж старовинну будівлю, то це і стає для мене натхненням. Зазвичай, у такі моменти мій телефон вимкнений, аби відпочити від всього світу. Це потрібно, щоб думати, переосмислювати, відпочивати та приймати правильні рішення.

Після такого хочеться творити власні роботи, аби й ними люди надихалися та захоплювалися.

Мрія дитинства збулася?

Тоді я хотіла стати моделюю, захоплювало, як інші дівчата ходять подіумом у крутих образах. Зараз, як не дивно, я не надто люблю коли мене фотографують.

Є фраза яка змушує рухатися далі?

– Я постійно повторюю одну фразу Стіва Джобса: «Ваш час обмежений, не витрачайте його, живучи чужим життям».

Чого побажаєш майбутнім фотографам?

– Головне вірити в себе. Не слухати інших. Якщо ви відчуваєте, що фотографія це ваше – вперед. Навчайтесь, вдосконалюйтесь, творіть. Не завжди все буде ідеально, будуть труднощі, головне не здаватись, а впевнено рухатись до своєї мети. Не думайте, що про вас скажуть люди.

Ірина ВЕТЛЯНЧУК

Коментарі
28 жовтня
Сьогодні
Вчора
26.10.2020
25.10.2020