Діти небесного легіону: син Локачинського Героя святкує день народження

Юрко Чопко з Локачинщини, сьогодні, 25 жовтня святкує 12 років. 

Організатори ДІТИ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ повідомили про ще одну дитину, якій охочі можуть допомогти.

Свій дванадцятий День народження вже за кілька днів зустріне Юрій. Його батько – старшина Збройних сил України Віктор Чопко, учасник війни на сході України, механік-водій (14-та окрема механізована бригада). Загинув під час обстрілу одного з крайніх опорних пунктів бригади. 

Указом Президента України № 58/2017 від 10 березня 2017 року «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Найбільше, про що мріє син Героя:

«Щоб припинилася війна, щоб розвивалася Україна економічно і культурно, адже це найкраща країна у світі, де є безліч природних багатств та найбільша цінність - працьовиті люди. Він вважає, що життя в нас налагодиться лише тоді, коли об’єднається український народ, а розвиток економіки забезпечить гідний рівень життя громадян. Важливе значення має також екологічна ситуація, і це залежить від кожного з нас».

Аж не віриться, що хлопчик з такими дорослими поглядами навчається лише в 6 класі. З шкільних предметів йому подобаються інформатика, математика, біологія, історія, трудове навчання та фізкультура. Не подобається зарубіжна література, бо вчать твори російською мовою.

Юркові подобається все, що пов’язане з футболом, його улюблені футболісти з якими він би хотів зустрітися це – Кріштіану Роналдо та Ліонелео Мессі. Іноді, вони з братом і дядьком ходять на стадіон, коли грає затурцівська команда «Турія». 

Він дуже любить проводити час зі своїми друзями: «Ціле літо на нашій вулиці було дуже багато дітей, більше десяти. Хлопці організовували змагання з футболу, їздили на шкільний стадіон грати футбол. Також, влаштовували перегони на велосипедах. Нажаль, літо швидко закінчилося». Тепер у вільний час хлопець грає у настільну гру «Ерудит», або у комп'ютерні ігри. Часто дивиться мультики. Улюблені герої Спайдермен, Бетмен. Ще він любить складати конструктор лего.

В майбутньому планує вивчати технічні науки, щоб навчитися створювати власні комп'ютерні ігри. Юрко каже:

«Поки що я точно не визначився із майбутньою професією, мама каже, що треба добре вчитися, то буде більше можливостей у майбутньому».

Коли хлопець читав книгу про Гаррі Поттера, то зрозумів, що від кожного з нас залежить майбутнє.

Дякуючи волонтерам, Юра нещодавно повернувся із Греції – першої в своєму житті подорожі за кордон. Залишилося безліч приємних спогадів та багато нових друзів.

Влітку їздив у Прикарпаття, побував у селі Урич Сколівського району на фестивалі, де на скелях стояла фортеця Тустань, яка мала оборонне значення для краю в час існування Галицько-Волинського князівства.

Для Юри найбільшим авторитетом є його тато. Він розповідає:

«Коли мій тато був живий, ми дуже багато часу проводили разом. Він брав мене з собою на риболовлю влітку і взимку, то був найкращий час у моєму житті. Як татко їхав десь далеко і надовго на роботу, то завжди привозив гарні подарунки, в мене були найкращі і найбільші машинки. Він мене ніколи не сварив. Хоча було одного разу, але я був винен. Я залишився сам у хаті і вчився запалювати сірники».

Юрко любить історію свого краю. Щороку відвідує фестиваль, який проводиться у травні в музеї, де працює його мама Віра. Іноді виступає на відкриттях виставок, бере участь у організації свят. 

Вдома у хлопця багато обов'язків: миє посуд, прибирає у будинку, влітку допомагав мамі з консервацією та прополювати город від бур'янів. Він усвідомлює, що має бути хорошим прикладом для молодшої сестрички Іванки. Кожного дня він її забирає зі школи, заводить додому та разом з нею обідає. Інколи він читає для неї казки. Любить, коли мама розповідає їм цікаві історії на ніч. Юрчик розповідає:

«У нас вдома багато різних вазонів. В моїй кімнаті колекція декоративних листяних бегоній, коли в школі був ярмарок, то брав деякі вазони на продаж. А ще, ми з сестрою любимо дивитися фотоальбоми. Звичайно, це приємніше робити з мамою, бо вона розказує, де ми були, що було цікавого. Особливо часто переглядаємо фото, на яких ми з татом».

Не так давно, їхня сім’я перебралися в свій дім, спочатку було важко без друзів, сумував за бабусею Софією, хоч вона живе неподалік, у сусідньому селі. Але з часом звик, адже поруч завжди є молодша сестричка, та ще й двоюрідні Настя та Сашко.

У Юрка велика родина, завжди може хтось допомогти. Найчастіше допомагають дідусь Юра, бабуся Наталка, тітка Оля, дядько Сергій.
Допомагають також татові співробітники, бо й він допомагав усім.

Іменинник дуже вдячний та щиро цінує усю надану йому допомогу. А ще радий спілкуванню з новими людьми та давніми знайомими, тому з радістю лишив свою адресу для листування у приват.

Давайте зробимо усе можливе, щоб Юрко у свій день народження був щасливим, як ніколи, і ніякі тимчасові негаразди не змогли затьмарити радість свята. Адже він заслуговує на здійснення своїх найзаповітніших мрій. А ми вам у цьому допоможемо! Наш контактний номер: 0509734484 та 0989481450.

Інформація про батька хлопця є у Книзі пам’яті. Деталі за посиланням:http://memorybook.org.ua/27/chopko.htm .

Інформація для тих, хто хоче допомогти:

Чопко Юрій – невдовзі 12 років (25.10.2006).

Локачинський р-н.

Зріст: 165;

Розмір взуття: 40.

Подарунок до ДН: будь-який сюрприз на ваш розсуд.