«Відчувати, що ти допомагаєш людям – важливіше всіх нагород», – старша інспекторка з ювенальної превенції Олена Павлюк
-
-
>
-
>
-
>
3704
Бути поліцейським – не для слабодухих, а бути жінкою-поліцейським – з таким покликанням треба просто народитись. Не уявляє себе в іншій ролі і Олена Павлюк – інспектор локачинської поліції.
Хоча, як розповідає, колись мріяла бути біологом, – пише Людмила Мельничук Богута.
Та, маючи бойову вдачу та великий запас оптимізму, з часом все більше відчувала, що спокійне та розмірене життя – не для неї. Обрала професію юриста. А ще була впевнена, що працюватиме у правоохоронних органах. І ось уже півтора десятка літ минуло відтоді, як Олена Валеріївна приступила виконувати функції слідчого – надзвичайно цікавої ділянки роботи і, як виявилось, емоційно виснажливої.
«Особливо важко було переживати ДТП, в яких гинули діти. Були моменти, що двічі писала рапорт на звільнення. Правда, замість відсторонення від обов’язків, начальник просто давав 2 дні вихідних на роздуми. Я ж, трішки відпочивши та зібравши всю волю в кулак, продовжувала і далі виконувати свою роботу, – каже Олена Валеріїна.
Рід діяльності моя співрозмовниця змінила, коли остаточно «вичерпала себе». І от уже з часу утворення Національної поліції працює на посаді старшого інспектора з ювенальної превенції.
«Мені передали 8 облікових справ дітей віком 14-17 років, які скоїли кримінальні та адміністративні порушення. Спочатку надзвичайно важко було знайти підхід до кожного з них. Підопічні були, мов ті їжачки: зовсім не бажали спілкуватись і не сприймали мене – інспектора та ще й жінку, – пригадує пані Олена.
Але саме жіночий почерк у виховному процесі в поєднанні з міцним характером поліцейської і дали змогу достукуватись до сердець малолітніх порушників. Бо ж хлопців треба було вміти і вислухати, і підказати щось, колись і заступитися чи навіть доброї прочуханки дати. А ще підопічні Олени завжди беруть активну участь у флешмобах, спортивних змаганнях, зустрічах, переглядають фільми та відео. І це далеко не повний перелік профілактичних заходів, які використовує в роботі інспекторка.
Сьогодні Олена Валеріївна гордиться своїми вихованцями – високими та змужнілими хлопцями, які вже працюють і все у них, як каже, нормально. Один з них, правда, не зумів виправитись. А так з усіма підтримує зв’язки, отримує вітання зі святами і найбільше радіє з того, що вдалось змінити їх долю на краще. Жінка впевнена, що прихильність та повагу підопічних можна завоювати тільки власним авторитетом і материнським відношенням. Й коли мова про дітей заходить, то своїми вважає не тільки трійко рідних, а й усіх підопічних.
Отримавши напередодні професійного свята відомчу відзнаку Національної поліції України, Олена Павлюк радіє, звісно. Але нагороди, яких вже чимало зібралось за роки служби, вона не вважає головним стимулом до роботи.
«Був час, коли через серйозну травму думала, що не працюватиму уже. І саме тоді отримала найбільше слів вдячності та прохань повернутись на службу. Це дорого вартує. Відчувати, що ти допомагаєш людям стати на правильний життєвий шлях – важливіше всіх зірочок, нагород, похвал керівництва», – підсумовує інспекторка локачинської поліції.
Людмила МЕЛЬНИЧУК
