Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Сергій Сташук
Сергій Сташук

Міні-ферма Сташуків: подружжя з Маркович розповіло про переваги сільського господарства

09:50 20.09.2019
1423

Хазяйновиті господарі з Маркович Надія та Сергій Сташуки переконують, що займатися сільським господарством вигідно.

У веденні господарства подружжя бачить неабиякий сенс, – пише журналістка Людмила Мельничук, якій вдалося поспілкуватися з господарями.

Утримують Сташуки нині, за їх словами, небагато: сім корів, четверо коней і кілька невеликих бичків. Всього 15 «хвостів». Правда, крім того, мають ще п’ятеро свиней та чимало птаства, яке дає про себе знати кряканням, кукуріканням, гелготанням, белькотанням та тихим індокачиним шипінням.

«Мати таке хазяйство не планували. Спочатку у нас було 2 корови, потім залишили ще телицю, бо з доброї худоби була. За тих три корови тоді дали нам доїльного апарата. Пізніше ще одну телицю вирішили не продавати, бо гарна – рижа була… І так тепер маємо Берізку, Мальву, Олівію, Сіру, Зірку, Білосніжку і найстаршу – Ласуню. А бики наші мають клички Олімп, Аполон і Підберезник, який народився від Берізки», – із захопленням розповідає жінка.

«Нам зовсім неважко давати лад усьому. Треба просто увійти в ту колію, - підхоплює розмову дружини Сергій. - Та й городів багато не обробляємо – 5 гектарів зернових сіємо, картоплі садимо гектар, півтора гектара буряка, гектар кукурудзи, трохи динь та городини, а решта – все трави. Добре, що з пасовиськом нема проблем – водимо худобу на паї, яких маємо 4. До речі, за прогнозом погоди доводиться добре пильнувати – на тиждень вперед проглядаємо, аби по-хазяйськи все зробити. Нині ми вже встигли солому повозити, 19 копиць сіна настаралися», – додає до сказаного чоловік.

Купляти жом не заведено у господарстві Сташуків. Замість нього на зиму роблять силос із кукурудзи та бурякової гички. На добрива також, як кажуть, багато грошей не витрачають, бо гною мають вдосталь – 150 підвод вивезли цьогоріч на городи. Техніки для обробітку поля вони не мають. Кажуть, що робочої сили вистачає: коні – Плотва, Полька та Лисий, справляються. Ще ж лоша Мустанг підростає на зміну (кличуть його ніжно – Мустя).

«Трактора, звичайно, купити можна, але коні продати – ні!» – категорично заявляє 43-річний господар.

А як без коней жити? От Лисий наш, хоч і найстарший (йому 23), але найспокійніший. На ньому діти люблять верхи їздити. І так, коли кудись треба, запрягаємо коні – і гайда до лісу – по гриби та ягоди, чи в гості до родичів, наприклад. А машиною – не цікаво, не та романтика, - додає жінка.

За добрий десяток отакого господарювання подружжя Сташуків добре підрахували, що таки не вигідно їм по закордонах тинятися у пошуках заробітків. Та й вдома не згідні працювати за «мінімалку».

«Я сьогодні сам собі і пан, і хазяїн, і керівник. А те, що доходу, як думають, від хазяйства нема ніякого – неправда, швидше – навпаки. 9-10 тисяч гривень в місяць ми отримуємо лише за молоко (влітку по три бідони щодня здаємо). Продаємо також молодняк – лошата, телята, відгодовані бики. Паї нам невигідно в оренду здавати. Минулого року, наприклад, за картоплю, вирощену на 30 сотих, ми взяли набагато більше грошей, як би заплатив орендар за весь пай. Круглий рік маємо на чому копійку заробити. Бо, окрім картоплі, продаємо моркву, буряки, капусту. Он в травні нині гарна ціна на картоплю була – по 8 гривень за кілограм. Горіхів майже на 6 тисяч продали. А от цукрових буряків вже не вирощуємо – не вигідно. Надя моя ретельно веде бухгалтерію, так що хазяйнуємо не просто «як прийдеться», – ділиться досвідом чоловік.

Усю роботу подружжя виконує разом. Сергій навіть жартує з цього приводу: «А по-іншому і не може бути: якщо бюджет сімейний спільний, то й роботу разом маємо виконувати». Правда, корів подоїти допомагає мама Надії, з якою разом проживають. Син Роман – нині студент, запропонувати свою поміч може хіба тоді, як додому на канікули приїжджає.

«Знаю, що ми з дружиною сьогодні працюємо, а взавтра можемо дозволити собі і відпочити, - каже Сергій. - Головне – не лінуватися та правильно спланувати роботу. Тоді винагорода послідує обов’язково. А хіба де не треба трудитися? В тій самій Польщі також за гарні очі ніхто не буде платити. До того ж, приїхавши із заробітків, треба все купити. А у нас і сало, й м’ясо, яйця, сир, сметана, – все своє, натуральне», – підсумовує мій співрозмовник.

Людмила МЕЛЬНИЧУК
Фото автора

Загрузка...
Загрузка...
Коментарі
16 грудня
Вчора
14.12.2019
13.12.2019
12.12.2019
11.12.2019
10.12.2019
09.12.2019
08.12.2019
07.12.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин