Локачинщина: учасники хору «Осіннє золото» поділилися секретами успіху
-
-
>
-
>
-
>
3262
Вже тринадцятий рік поспіль під умілим керівництвом композитора, музиканта та оранжувальника Ярослава Матулька народний аматорський колектив «Осіннє золото» щедро обдаровує пісенними мелодіями своїх поціновувачів.
З об’ємним репертуаром, який включає в себе українські народні, авторські пісні, колядки, волинські обряди та звичаї, гастролює навіть за межами області. Про це пише журналістка Людмила Медьничук.
Вже неодноразово хор був у Києві, виступав у телепрограмах «Надвечір’я» та «Фольк-мюзік» Першого національного каналу. Будучи активним учасником фестивалів та конкурсів, знаний народний хор «Осіннє золото» також веде активну громадську, благодійну діяльність, виступаючи в госпіталях перед учасниками АТО та ООС, в обласному геріатричному пансіонаті, лікарнях, санаторіях.
Минулого року також були на сценах Нововолинська, сіл сусідніх районів – Жашкович та Воютина. Радо нас зустрічали і в санаторії «Лісова пісня» Шацького краю. Окрім Локач, виступали також в Березовичах, Холопичах, Зубильному, Старому Загорові. Несподіваним і радісним для усіх нас цьогоріч було запрошення на фестиваль-конкурс колективів народного хорового співу до Києва. Прикро, лишень, що поїздка через брак коштів не відбулася, – розповідає Таїсія Кофан – учасниця і староста колективу.
А нещодавно наші локачинські соловейки отримали нові пропозиції на участь та графік проведення фестивалів на 2020 рік. Їх аж чотири відбудеться влітку. Тож, мають велику надію, що поїздку на конкурс стрілецької пісні «Красне поле» у закарпатське місто Хуст, як планують, організувати все-таки вдасться.
За словами Ярослава Матулька, гастролі колективу за межами нашого району вже неодноразово відбувались завдяки фінансовій підтримці депутата облради Михайла Скопюка, районної влади – Віктора Дудечка та Володимира Мазурка, керівника освітян – Олексія Комара, за що їм дуже вдячні.
Відчутну допомогу у вирішенні організаційних питань завжди отримують і від Юрія Босака – співініціатора творення художнього колективу. Розповідаючи про свята і будні «Осіннього золота», Ярослав Матулько тільки хороші слова адресує його учасникам. Без їх співочого таланту, як каже, наполегливості і молодецького запалу нічого б не вийшло. Вони ж, у свою чергу, відгукуються про Ярослава Васильовича як про талановитого, вимогливого та справедливого наставника.
«Маємо керівника від Бога. Щоп’ятниці з радістю біжимо на репетиції. А коли вивчаємо нові пісні, готуючись до виступів, то й двічі на тиждень зустрічаємось. Де й сила та енергія беруться. На сцені не тільки співаємо, а ще й підтанцьовуємо, і не здається, що нам уже шість чи й навіть сім десятків літ минуло. Нам просто нема часу думати про старість. Напередодні Різдвяних свят розучили колядки. В колективі люди не тільки з Локач, а й з Маркович, Крухинич, Дорогинич, Війниці, Кремеша, П’ятикор. Ми всі між собою здружились, як одна сім’я», – ділиться Таїсія Кофан.
І дарма, що осінній вік крадькома вже ступив на життєвий поріг наших артистів. Cповнені енергії та будучи готовими до реалізації нових творчих задумів, вони вважають цей період золотим. А хор «Осіннє золото», участю в якому гордяться, – чудодійними ліками, що надихають і дають можливість дарувати чарівну й світлу українську пісню, прославляти своїм талантом рідну локачинську землю.
Людмила МЕЛЬНИЧУК
Фото автора
