Привітне – Кремеш: як сільська молодь робить свій вклад у боротьбу із пандемією

Через стрімке поширення коронавірусу людство вже тривалий час живе в умовах карантину. Мінімальний контакт з оточуючими і постійна дезінфекція рук вважаються найдієвішими методами профілактики інфікування.

Тож поки кращі науковці світу намагаються винайти вакцину, троє жителів нашого району взялися робити свій маленький вклад в запобігання розповсюдження недуги. В домашніх умовах хлопці розробили безконтактні дезінфектори, які планують реалізовувати за цінами значно нижчими ринкових.

Цей, здавалося б, на перший погляд, нереальний задум виник у мого швагра – 24-річного Анатолія Бернадина з Привітного. Ще коли тільки починалася історія із пандемією, він заходився реалізовувати медзакладам бахіломати. Але в одній із лікарень області підказали цікавішу ідею. «Нині є потреба в безконтактних дезінфекторах», – почув від головного лікаря.

«На той час на Волині таких апаратів ще ніхто не виготовляв. Та невдовзі цю нішу зайняла фірма Modern Expo. Їхні дезінфікуючі станції в Луцьку вже встановлені у деяких лікарнях та супермаркетах. Подумалось, якщо мене і випередили, то чому б не скласти конкуренцію? Тим більше, що ціни на це обладнання кусаються», – говорить Толік.

Хлопець вирішив поділитися своїм задумом з товаришами – односельцем Михайлом Торчинюком та жителем сусіднього Кремеша Миколою Рижуком. Ті, мовляв, непогано розбираються в техніці та комп’ютерній інженерії. Як зовні виглядають заводські санітайзери, хлопці мали можливість роздивитися в луцьких супермаркетах, а от що у них всередині, який принцип дії – ще треба було розібратись.

«Ніхто тобі не видасть технології виробництва, тож нам довелося перелопатили чимало публікацій та відеоінструкцій в Інтернеті, а ще у деяких моментах пригадати шкільну програму з фізики. Багато часу знадобилось на пошук необхідних деталей, адже у механізмі залучали помпи, форсунки спеціальні, електроніку. Багаторазово усе це тестували: збирали, розбирали, знов збирали. Найважче було налаштувати клапани подачі антисептика, щоб рідина подавалась в потрібній кількості – приблизно 1,5 мілілітра за одне вприскування. Довго шукали й підрядника, який би виготовив презентабельний металевий корпус», – розповідає далі Анатолій Бернадин, демонструючи на мобільному телефоні 3D модель своєї розробки.

На світлинах санітайзер представили у кількох проекціях. Хлопці його назвали G-Spenser.

До слова, перші експериментальні екземпляри вже практично готові: один апарат призначений для безконтактної обробки рук, а інший – для дезінфекції одягу людини та відкритих частин тіла, так би мовити, з ніг до голови. На разі сільськими умільцями проводяться точні розрахунки ресурсу антисептика на одну заправку, вкотре випробовуються усі запчастини. Обладнання працює від електромережі, але хлопці, за потреби, можуть доукомплектувати його й акумуляторами.

Анатолій Бернадин вважає, що коронавірус бушуватиме ще не один рік, тож безконтактні дезінфектори будуть потрібними для медичних та освітніх закладів, держустанов, автостанцій, інших місць масового скупчення людей.

«Поява такого апарата, до прикладу – в школі чи лікарні, відразу позбавить заклад клопотів з дезінфекцією відвідувачів. Персоналу більше не треба кожному окремо обробляти руки, наражаючи себе на потенційне інфікування. Наш G-Spenser не втратить своєї актуальності й коли пандемія коронавірусу відступить, адже особистої гігієни ще ніхто не скасовує», – говорить про переваги розробки співрозмовник.

Безконтактний дезінфектор – задоволення не з дешевих. Вартість такої станції може сягати кількох десятків тисяч гривень. Проте наші краяни свою продукцію готові реалізовувати за цінами вдвічі нижчими ринкових. Хлопці вірять в успіх своєї справи і чекають пропозицій від потенційних клієнтів.

Павло КОСТЮЧКО

Фото автора