І через сорок років знову у дитинство: як пройшла зустріч випускників Локачинської школи
Щасливими, життєрадісними і такими ж молодими в душі, як і колись – в шкільні роки – вже вкотре зустрілись випускники 1978 року випуску Локачинської середньої школи.
«Цьогоріч виповнилося вже 40 років, як ми, колишні учні 10-В залишили шкільні парти. Не віриться, що минуло стільки часу. Тішить те, що бачимось через кожних 5 років. І щоразу отримуємо масу неймовірних вражень від спілкування», – із захопленням розповідає Неля Тимошко.
Розглядаю два фото, що принесла Неля Анатоліївна в редакцію районки, де працює. Зроблені світлини з різницею в чотири десятки літ. А випускники на них майже у тому ж складі. А ще – всі як один – зі щирою посмішкою, доброзичливим світлим поглядом. Роки лише перенесли їх у доросле життя, збагатили досвідом.
Дуже приємно бачити серед випускників Галину Флорівну Мельник, яка все своє життя присвятила викладацькій справі в школі.
«Галина Флорівна була нашим класним керівником з четвертого по десятий класи. За це ми дуже вдячні долі. Клас був сформований із сільських дітей: з Крухинич, Дорогинич, Цевелич, Хорова та Козлова. Завдячуючи нашому мудрому наставнику, всі подальші роки перебування в школі ми були однією дружньою сім’єю. Ще й нині, зустрічаючи в Локачах своїх учнів, Галина Флорівна обов’язково розпитає про справи, поділиться новинками свого життя і обов’язково дасть настанови чи поради. А скільки історій-спогадів із нашого шкільного життя чуємо з її вуст на зустрічах випускників…» – з гордістю каже Неля Тимошко.
За словами Нелі Анатоліївни, на зустрічах завжди весело. Так і цього разу. Довго спілкувалися, жартували, пригадували, ділилися новинками зі свого життя, адже минуло аж 5 років відтоді, як збирались отак – за одним столом. А за той час і зміни, звісно, в біографії кожного відбулися.
Роз’їжджалися по домівках пізно, але бадьорими та енергійними. Це побачення з юністю додало всім позитиву, натхнення, подарувало найсвітліші емоції. А наступну зустріч учні 1978 року випуску запланували не через 5 років, як зазвичай, а – через 3, щоб заодно відмітити свої 60-річні ювілеї.
Людмила Мельничук