Павловичі: Хто дбає про благоустрій на місцевому цвинтарі
-
-
>
-
>
-
>
2587
Ще декілька років тому, Павловичівське кладовище було недоглянутим та занедбаним. Головна причина була у тому, що кожен прибирав лише свою територію, але через те, що цвинтар має великі розміри, залишались недоглянуті пам’ятники.
Жителі села, а саме голова сільської ради Мирослав Базар, священик Віталій Худий, Славко Северин та Олександр Шуба вирішили навести порядок на сільському кладовищі, та організували прибирання. Павловичани залучили всю можливу техніку тай самі долучились очищувати кладовище від старих та розкиданих штучних квітів, сухих дерев, гілок та іншого сміття. Упорядкування місцевого цвинтаря зайняло близько трьох днів, але результат був вартий цього.
Зараз кладовищем займається Петро Ветлянчук. Вже близько п’яти років чоловік викошує там траву та прибирає сміття на занедбаних могилах.
«Багато людей говорять, що тут стало значно чистіше, вони дякують, що я підтримую чистоту. Залишається тільки одна проблема – штучні квіти. Коли сильний дощ чи вітер вони розлітаються по цілій території. Від них немає користі, значно краще посадити живі квіти, які справді будуть радувати око», - говорить Петро Миколайович.
Чоловік також розповідає, що часто говорить людям, щоб вони не приносили штучних квітів, пластмасового посуду та поліетиленових пакетів, щоб не створювати сміття. Як результат – цього значно поменшало.
Багато людей з далеких сіл та міст, приїжджаючи до померлих родичів, дивуються порядку та чистоті, говорять, що не бачили щоб хтось так доглядав, викошував кладовище. Одного разу навіть приїжджі іноземці приємно здивувались коли побачили Петра Миколайовича, який викошував траву, сказали, що у них такого немає.
Чоловік говорить, що косити кладовище потрібно три рази на рік, та заодно прибирати занедбану територію. Жителі Павлович вносять добровільні грошові внески, щоб підтримувати чистоту та порядок.
Територія кладовища досить велика, адже там поховані не тільки мешканці Павлович, а й Мовчанова, Михайлівки, Війниці, Раніше ці села не мали власного місця для поховання, тому тут дуже багато старих пам’ятників.
Минуло 5 років з того, як селяни розпочали цю справу, яка на перший погляд здається легкою, але чомусь до цього була не підйомною. Можливо, це не щось грандіозне, але не кожен буде працювати на благо свого села, як це робить Петро Ветлянчук.
Ірина ВЕТЛЯНЧУК
Фото автора
Коментарі