Потрібне лише бажання: як локачанка перетворила парковку під своїми вікнами у квітник
Йдучи вулицями Локач, завжди звертаю увагу на квітнички. Кожен по-своєму вражає своїм колоритом. Але дуже засмучує, коли бачу такі, де квітами «і не пахне».
Там давно вже поселились кропива чи будяки різних сортів. І нікому до тих клумб, чи то вірніше сказати «бур’янових розсадників», й діла нема. Саме тому приємно бачити квіткові місцини, де з ранньої весни й аж до морозів живе краса. Як-от квітничок Лілії Хмельовської, яка проживає на вулиці Миру у будинку, що навпроти школи. А раніше цей клаптик землі під її вікнами слугував стоянкою для чужих авто.
– Кожного разу, коли наближалась до під’їзду чергова машина, було відчуття, що вона заїде просто у вікно квартири. Оте постійне гуркотіння двигуна не давало спокою, втомлювало. Тож одного дня прийняла остаточне рішення – зробити на цьому місці квітничок, – розповідає Ліля.
Спочатку, як каже любителька квітів, висадила троянди різних сортів. Пізніше до різнокольорового сімейства долучились фіалки, лілії, хризантеми, гладіолуси, айстри, юка, ромашки, петунія...
Розглядаючи квіти, мимоволі наткнулась поглядом на огіркове огудиння, що сп’ялось на загорожу. Пані Ліля вловила момент мого здивування.
– В мене тут і петрушка є, й кріп. А ще – червоний бурячок, морква, перець – всього потрохи. Он ростуть помідори «Чері», - радо показує на кущики, обліплені дрібними червоними «кульками».
А неподалік – смородина та агрус, які мирно співіснують з квітами. В самому куточку розкошує собі деревце абрикоса. Таке сусідство, як не дивно, вдало гармонує.
– Тут за моїм задумом мали рости лише квіти. А є такий собі квітничок-універсал, після відвідин якого можна ще й борщику чи компоту зварити і я ним дуже тішуся, – всміхаючись каже моя співрозмовниця.
Хіба не спокусливо? Виявляється, окультурити занедбану діляночку землі біля рідного гніздечка не так вже й важко. Потрібне лише бажання.
Людмила МЕЛЬНИЧУК.
Коментарі