Медичні сестри Локачинської амбулаторії – на передовій коронавірусного фронту
-
-
>
-
>
-
>
2932
Напередодні професійного свята – Дня медичного працівника, про свої нові обов’язки розповіли медичні сестри Локачинської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Руслана Шевчук з Низьких Цевелич та Тетяна Гаврисюк із Старого Загорова.
Вони входять до мобільної бригади, яка проводить забір біологічного матеріалу в потенційних хворих на коронавірус і доставляє його в обласну лабораторію для подальших досліджень. Відтак, одними із перших контактують з хворими, навідуючись безпосередньо додому до краян із підозрою на коронавірус.
Нині, одягаючи для фото чудернацькі й незручні захисні костюми, ці жіночки лишень посміхаються, хоча на початках, кажуть, було зовсім не до сміху. Мало того, що їхні рідні були проти такої небезпечної діяльності, то ще й сусіди, друзі почали уникати зустрічей, щоб, бува, чим не заразитись. Неприязно, з насторогою реагували на медиків, вбраних в «скафандри», і в селах, куди ті їздили на виклики.
Досвідчена медсестра Руслана Шевчук, зокрема, пригадала випадок, як в Озютичах мобільна бригада в повному обмундируванні втрапила не в ту хату і таким чином налякала людей. Власне, якраз психологічний аспект – неоднозначна реакція населення на медиків, зі слів жінки, найбільше демотивує.
«Коли не курсували рейсові автобуси, чоловік щодень возив мене автомобілем на роботу. Доїхати попутками було неможливо, бо ніхто не зупинявся, знаючи, що маю справу з коронавірусними пацієнтами. Прикро, адже усі під Богом ходимо. Хочеться, щоб навпаки була підтримка населення, адже саме заради здоров’я краян ризикуємо власним», – каже пані Руслана.
А от її молодша колега – Тетяна Гаврисюк, і взагалі опинилась на роздоріжжі. Чоловік усіляко відмовляв її від цієї роботи, навіть просив звільнитись, адже вдома у них маленькі діти і двоє літніх батьків.
«Без конфліктів у сім’ї не обійшлось. Напруга тільки наростала, коли в районі підтвердились перші випадки коронавірусу і нам, як контактним особам, довелось й самим здавати тести. Очікуючи результату, тоді мало не посивіла. На шальках терезів був страх заразитись і професійна місія – допомагати хворим за різних умов. Я вибрала друге і нині не шкодую», – говорить Тетяна Гаврисюк.
Читайте також: В Локачинському центрі ПМСД розповіли про роботу мобільної бригади, яка тестує краян на коронавірус.
